Сумська вулиці, з 1924 по 1941 вулиця Карла Лібкнехта — головна вулиця міста Харкова, з'єднує площу Конституції (в минулому площа Радянської України, Тевелєва) з парком ім. Максима Горького та Лісопарком, у Лісопарку переходячи в Білгородське шосе.
Історично, через Сумську пролягав шлях до міста Суми.
До вулиці прилягає площа Свободи (в минулому площа Дзержинського).
На ділянці між Театральною площею, до площі Свободи вулиця вимощена бруківкою.
Сумська, 1. Кутова будівля навпроти «градусника» та автотранспортного технікуму, колишній Північний банк, колишній Русько-азіатський банк, архітектора О. Мунц та А. Шпігель, 1910 рік.
Сумська, 9. Харківський академічний драматичний театр імені Т. Г. Шевченко (отримав назву в 1934). Спочатку театр Млотковського, архітектор А. Тон, 1842. Будівля перебудована в 1893 за проектом Б. Михайловського, відновлене після великої вітчизняної війни в 1950-ті
Сумська, 12. Держбанк, б. будівля Державного банку, 1900, будівля добудована в 1930-ті за проектом архітектора Бекетова.
Сумська, 17. Саламандра, жилий дім страхового товариства, архітектор Н. Н. Веревкин, 1914—1917.
Дзеркальний струмінь (російською також — «зеркальная струя»), в сквері Перемоги, архітектори А. М. Кась'янов, В. И. Корж і А. С. Маяк, 1947.
Сумська, 40. Будівля ХГТУСА, пам'ятник архітектури конструктивізму, архітектор А. Молокін, 1927-1929.
Пам'ятник Тарасу Шевченко скульптора М. Г. Манізера та архітектора И. Г. Лангбарда, 1935—1936, відлитий в Ленінграді, висота 16,5 м, вага металевої частини 30 тон. Німці у час окупації пам'ятник не руйнували. На пам'ятнику можно побачити сліди від куль.
Сумська, 61. Палац одружен, колишній особняк Юзефовича, владельца газети Південний край, архітектор И. Горохов, стиль ампір, 1913.
Улица возникла как дорога на Сумы во второй половине XVII века.
До конца XVIII века Сумская была очень короткой и заканчивалась на месте нынешней Театральной площади, по территории которой проходил городской оборонительный вал.
На месте нынешнего сквера Победы стояла каменная Мироносицкая церковь (1783), за которой находилось закрытое в 1804 году городское кладбище. До 1840 оно наводило ужас на горожан, поскольку в его склепах и часовнях по ночам собирались и ночевали бродяги и уголовные элементы.
В 1852 открывается Сумское шоссе, с регулярным движением почтово-пассажирских дилижансов на Москву.
В 1900-е годы в помещении существующей по сей день аптеки на углу Сумской и Рымарской находилась явкабольшевиков. Именно туда за адресом конспиративной квартиры пришел прибывший в январе 1905 на партийную работу в Харьков Артем. Затем он жил в здании по ул. Сумской, 50.
В доме Бергера (тогдашний номер 82) в 1919 году находилась ВЧК. Утром 22 июня (н. ст.) 1919 года, в начале неудавшегося белого восстания, офицеры под командование полковника Двигубского напали на ЧК, заняли 4 этажа и освободили 45 арестованных.[1]
В семиэтажном здании по ул. Сумской, 100, что напротив нынешнего Дворца бракосочетаний, в годы немецкой оккупации в 1942—1943 годах помещалось городское гестапо (CD).
↑Двигубский А.М. Отчёт о деятельности Харьковского разведывательного центра. Составлен полковником Двигубским, начальником Харьковского центра разведывательного отделения штаба Главнокомандующего Вооружёнными силами Юга России в июне 1919 года.. — Харьков : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2007. — 56 с. — 300 екз. — ISBN 978-966-8246-77-7.
