Користувач:Olga Galas/Чернетка
Дьордь Лігеті[ред. | ред. код]
Lux Aeterna[ред. | ред. код]
Твір для 16 голосного мішаного хору, 1966. Частково використаний у фільмі Стенлі Кубрика 2001: Космічна Одіссея(1968)
Написаний твір на латинський текст римсько-католицької заупокійної меси: Lux aeterna luceat eis, Domine, cum sanctis tuis in aeternum, quia pius es. Requiem aeternam dona eis, Domine; et lux perpetua luceat eis,що означає "Нехай вічне світло засяє над ними, Господи, зі святими Твоїми у вічності, бо Ти милостивий. Даруй їм вічний спокій, Господи, і нехай вічне світло світить на них."
Твір містить багато з характерних особливостей стилю Лігеті, в тому числі:
- Мікрополіфонія, яку Лігеті описує як "загалом поліфонія в окремих частинах, втілена в гармонійному, музичному потоці, в якому гармонія не змінюється раптово, а зливається одна з одною в чітко скомбінований інтервал, який поступово згасає, після чого далі утворюється інша комбінація ".
- Кластер, де кожна нота в межах заданого інтервалу співається одночасно.
- Акцент на тембрі замість мелодії, гармонії або ритму.
Аналіз[ред. | ред. код]
У творі задіяні 16 голосів: 4 сопрано, 4 альти, 4 тенори, 4 баси. Можливе виконання як шістнадцятю голосами – так і більшим складом. Використовуються два види фактури – гомофонна та поліфонічна. Перша нараховує лише два випадки використання, лише у важливих моментах, друга ж строго наслідувана поліфонія, по типу розгортання канону, хоча не класичного. Весь твір проходить на динамічній градації від ррр – р. Також важливими є авторські позначення характеру голосоведіння, звуковидобування "enter very gently" ("введіть дуже акуратно"), "enter imperceptibly" ("ввести непомітно") та ін[1].
Твір можна розглядати як три окремі частини, що позначено текстом:
Lux aeterna luceat eis [m.1-36]: Сопрано і альти співають дуже схожі мотиви в характерному стилі Лігеті - мікрополіфонія. Кожен мотив має ту ж послідовність нот, розділених малими інтервалами часово. Тенори вступають в середині мотивних розробок, співаючи в тому ж діапазоні, що і жінки.
Domine cum sanctus tuis in aeternum... [m.37–86]:Баси вступають, співаючи дуже високим фальцетом, показуючи акцент на тембрі та теситурі, зображуючи, що Бог є високо в небесах. Майже всю частину співають тільки чоловічі голоси, потім жінки вступають на словах "Quia pius es." Сопрано співають "Requiem aeternam dona eis" у високій теситурі поступово зникаючи.
Domine et lux perpetua luceat eis [m.87-126]: Чоловіки співають слова "Domine," на цей раз у дуже низькій теситурі, складається з єдиного традиційного по будові акорду (мі-бемоль мінор). Використовується гомофонна фактура. Потім вступають жінки, альти в низькому регістрі ,а дисканти в високому регістрі. Все поступово зникає і частина закінчується сімома тактами "умовної тиші".
Це характерно майже всім зрілим творам, що у частинах основний ритм постійно змінюється, що створює відчуття плинності. У цьому творі, кожен із шістнадцяти голосів має характерну назву:
| Sopranos | Altos | Tenors | Basses | |
|---|---|---|---|---|
| Voice 1 | sextuplets (6) | quintuplets (5) | sixteenth notes (4) | sextuplets (6) |
| Voice 2 | quintuplets (5) | sixteenth notes (4) | sextuplets (6) | quintuplets (5) |
| Voice 3 | sixteenth notes (4) | sextuplets (6) | quintuplets (5) | sixteenth notes (4) |
| Voice 4 | sextuplets (6) | quintuplets (5) | sixteenth notes (4) | sextuplets (6) |
Джерела[ред. | ред. код]
Ligeti, Gyorgy. Lux Aeterna. New York: CF. Peters, 1968.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Pitch and Texture Analysis of Ligeti’s Lux Aeterna. www.ex-tempore.org. Процитовано 18 грудня 2016.