Костянтин і Дорунтина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Костянтин і Дорунтина (алб. Kostandini dhe Doruntina) або Клятва Костянтина (алб. Besa e Kostandinit) — албанська народна казка і легенда, відома як в прозовій традиційній формі[1], так і в літературній обробці — розповідь Ісмаїла Кадаре «Хто повернув Дорунтину» (алб. Kush e solli Doruntinën) і англійська версія під назвою «Дорунтина» (англ. Doruntine)[2]. У 1988 році легенда була втілена в життя у вигляді п'єси в Національному театрі Албанії, до створення п'єси доклали рук Едмонд Будіна та Пірро Манії (Народний артист Албанії).

Сюжет[ред. | ред. код]

В однієї жінки було 13 дітей — 12 синів і дочка Дорунтина. Одного разу до Дорунтини приїхав свататися принц з далеких земель, і вся сім'я виступила проти цього, крім молодшого сина Костянтина, який дав клятву — «бесу» повернути Дорунтину за першим же покликом матері. Мати, зрештою, погодилася на весілля дочки. Однак незабаром почалася війна, і всі сини загинули, у тому числі і Костянтин. Мати не могла винести загибелі своїх дітей і того факту, що дочка була далеко. В гніві мати проклинає свого сина Костянтина, який не стримав обіцянку, і той незабаром несподівано повстає з могили, лякаючись материнського прокляття.

Костянтин знаходить Дорунтину танцюючою і веселою під час Пасхи, причому дівчина нічого не знає про сім'ю. Костянтин радить сестрі повертатися додому і відвозить її на своєму скакуні. У відповідь на запитання, чому він весь у пилу, Костянтин тільки відповідає, що довго добирався і що йому треба швидше йти в церкву. Біля порогу будинку він залишає сестру і потім ховається, повертаючись у свою могилу. Тільки потім Дорунтина, зустрівшись з матір'ю, розуміє, що Костянтин давно помер і що повстав з могили. В деяких версіях казки в кінці обидві жінки помирають, усвідомивши те, що трапилося.

Традиційна мораль казки така — албанці готові піти на все, щоб виконати дану ними клятву навіть після смерті.

Літературна обробка[ред. | ред. код]

Ісмаїл Кадаре опублікував літературну версію казки в 1980 році, ґрунтуючись на множині албанських легенд (в тому числі і дохристиянської доби). Його розповідь відрізняється від оригінальної казки: у Кадаре ще один чоловік на прізвище Стрес розслідує смерть Дорунтини і її матері, намагаючись зрозуміти, як сила клятви виявилася сильніше смерті. На англійську мову розповідь була перекладена канадцем Робертом Елсі і перероблена у формі балади на основі пісні, що виконується албанцями Чамерії з міста Маргарити[3][4].

П'єса[ред. | ред. код]

Поставлена в 1988 році п'єса за казкою стала однією з найпопулярніших в Албанії. Даніель Келлі вважає, що історія Дорунтини прагне показати силу найважливішою клятви, яку коли-небудь може дати людина — албанської біси, а поставлена п'єса стала вікном у світ албанської культури[5]. У 2009 році драму поставили у багатьох балканських театрах: переклад лібретто здійснив Георгіос Якуміс. В Албанії в п'єсі зіграла головну роль Маргарита Джепа, Народна артистка Албанії, повернулася на сцену заради ролі в цій виставі[6][7].

Див. також[ред. | ред. код]

  • Албанська народна поезія

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kostandini dhe Doruntina. Процитовано 2010-03-28. 
  2. Ismail Kadaré's The Shadow Literature, Dissidence, and Albanian Identity by Peter Morgan // East European Politics & Societies, Vol. 22, No. 2, 402-424 (2008)
  3. Elsie, Robert. The Ballad of Constantine and Dhoqina. Архів оригіналу за 11 лютий 2017. Процитовано 14 травень 2017. 
  4. Zoto, Vladimir (2006). Balada shqiptare (sq). Dasara. с. 57–59. ISBN 978-99943-803-2-9. 
  5. Daniel Kelley (October 11, 2008). Doruntine. nytheatre.com. Процитовано 28 March 2010. [недоступне посилання з квітень 2019]
  6. "Kostandini dhe Doruntina", shfaqja nderballkanike sot ne Tirane. Архів оригіналу за 2011-07-15. Процитовано 2010-03-28. 
  7. Besa e vellait te vdekur Doruntina dhe Kostandini rikthejne Margarita Xhepen ne skene. Архів оригіналу за 2013-02-02. Процитовано 2010-03-28. 

Посилання[ред. | ред. код]