Кравцов Петро Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Петро Миколайович Кравцов (нар. 10 лютого 1946, с. Почапинці, Чемеровецького р-ну, Хмельницької обл.) - спортсмен, тренер з пауерліфтинга, Заслужений тренер України.

Кравцов Петро Миколайович
Загальна інформація
Громадянствоукр.
Народження10 лютого 1946(1946-02-10) (78 років)
с. Почапинці, Чемеровецького р-ну, Хмельницької обл.
Спорт
КраїнаУкраїна
Вид спортупауерліфтинг
Спортивне звання
Заслужений тренер України
Заслужений тренер України
Майстер спорту України
Майстер спорту України
Майстер спорту України міжнародного класу
Майстер спорту України міжнародного класу
Участь і здобутки

Біографія

[ред. | ред. код]

Кравцов Петро Миколайович на родився у с. Почапинці Чемеровецького р-ну Хмельницької обл. Закінчив Київський університет (1979 р.).

Виступав у вагових категоріях до 60, 67,5, 75 кг.

Тренери – В. Драга, Ю. Ковальов.

Тренер у м. Ялта (1990–2002 рр.); відтоді – спортивного клубу «Скіф» м. Красноперекопськ (обидва – АР Крим).

Серед вихованців – Л. Османова, С. Овчаренко. Секретар-інформатор змагань з важкої атлетики України, СРСР, міжнародного (1982–92 рр.), з паверліфтингу України та міжнародного (від 1994 р.). Установив 39 рекордів світу, 62 – Європи, 272 – України (1991–2010 рр.).

Співавтор книг «Тяжелоатлеты Украины» (1985), «Энциклопедия олимпийского спорта» (1998; обидві – Київ). Автор низки статей в ЕСУ.

Досягнення

[ред. | ред. код]
  • Майстер спорту з важкої атлетики (1975 р.);
  • Майстер спорту міжнародного класу з паверліфтингу (1993 р.);
  • Суддя міжнародної категорії з важкої атлетики (1987 р.);
  • Заслужений тренер України з паверліфтингу (1996 р.);
  • Чемпіон світу (м. Лаухаммер, Німеччина, 2008; м. Ростов, РФ, 2009);
  • 2-разовий чемпіон Євразії (Мос­ква, 2010);
  • абсолютний чемпіон (м. Дьор, Угорщина, 1996);
  • срібний призер (Черкаси, 1994; м. Паланга, Литва, 1997) чемпіонатів Європи серед ветеранів.

Література

[ред. | ред. код]

Драга В.В. Кравцов Петро Миколайович // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2014. – Т. 15. – С. 125.

Посилання

[ред. | ред. код]