Кравченко Леонід Петрович

Кравченко Леонід Петрович
Народився	10 травня 1938(1938-05-10) Туріївка, Дубровський район, Орловська область, РРФСР, СРСР
Помер	2 липня 2018(2018-07-02) (80 років) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	журналіст, політик
Alma mater	факультет журналістики МДУ
Знання мов	російська
Заклад	Вища школа економіки (Москва)
Членство	ЦК КПРС і ПАРЄ
Посада	головний редактор і Спеціальний гість Парламентської асамблеї Ради Європиd
Партія	КПРС
Конфесія	атеїзм
Діти	Anton Orekhd
Нагороди

Леоні́д Петро́вич Кра́вченко (10 травня 1938(19380510), село Туріївка Дубровського району Орловської області, тепер Брянської області, Російська Федерація — 2 липня 2018, місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний діяч, голова Державного комітету СРСР з телебачення і радіомовлення (Всесоюзної державної телерадіомовної компанії), генеральний директор ТАРС. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Народний депутат СРСР (1989—1991).

Життєпис

Народився в родині вчителів. У перші роки німецько-радянської війни з матір'ю перебував у брянських партизанів. Батько пропав безвісти. Вітчим, теж учасник війни, разом із матір'ю працювали вчителями в сільських школах: спочатку в Брянській області, а після переїзду на Смоленщину — понад 40 років викладали у Логовській семирічній школі Велізького району.

Леонід Кравченко закінчив Логовську семирічну школу, потім Велізьку середню школу Смоленської області із золотою медаллю.

У 1956—1961 роках — студент факультету журналістики Московського державного університету імені Ломоносова. Свою першу літературну роботу — повість «Зустріч зі смертю» написав ще студентом в 1958 році.

Член КПРС з 1960 року.

У 1961—1967 роках — літературний співробітник, заступник редактора відділу економіки «Строительной газеты».

У 1967—1971 роках — заступник головного редактора Головної редакції Центрального телебачення, заступник головного директора програм Центрального телебачення для Москви та Московської області. Зняв декілька документальних фільмів.

У 1971—1975 роках — інструктор відділу пропаганди ЦК КПРС.

У 1975—1980 роках — головний редактор «Строительной газеты».

У 1980—1985 роках — головний редактор газети «Труд».

Одночасно в 1982—1987 роках — секретар правління Спілки журналістів СРСР.

У серпні 1985 — грудні 1988 року — 1-й заступник голови Державного комітету СРСР з телебачення і радіомовлення.

З грудня 1988 по листопад 1990 року — генеральний директор Телеграфного агентство СРСР (ТАРС).

Одночасно в 1988—1991 роках — заступник голови правління Спілки журналістів СРСР.

14 листопада 1990 — 8 лютого 1991 року — голова Державного комітету СРСР з телебачення і радіомовлення. 8 лютого — 26 серпня 1991 року — голова Всесоюзної державної телерадіомовної компанії.

19 серпня 1991 року підкорився рішенням Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС) СРСР та ввів режим суворої політичної цензури на телебаченні, «заборонив подавати інформацію з Білого дому». 21 серпня 1991 року Указом Президента РРФСР тимчасово усунутий з посади. 26 серпня 1991 року — після придушення серпневого путчу — Указом Президента СРСР знятий з посади. У 1991 році виключений зі Спілки журналістів СРСР.

У 1992—1993 роках — політичний оглядач «Юридической газеты». З 1993 по 1998 рік — 1-й заступник головного редактора «Российской газеты».

У 1998—2005 роках — головний редактор «Парламентской газеты» — офіційного друкованого органу Федеральних зборів Російської Федерації.

Одночасно в 1998—1999 роках — член Ради директорів ВАТ «ТВ-Столиця». З липня 1998 по липень 1999 року — перший заступник голови Ради директорів ВАТ «ТВ-Центр».

З 2005 року працював першим заступником головного редактора «Строительной газеты» в Москві.

Помер 2 липня 2018 року в Москві, похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.

Нагороди і звання

• два ордени Трудового Червоного Прапора
• медалі

Джерела

• Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015. (рос.)
• журнал «Известия ЦК КПСС» (Москва) № 11, 1990. (рос.)
• Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг. Сост. В. И. Ивкин. Москва: Российская политическая энциклопедия, 1999. (рос.)