Криштоф Немирич (байкар)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Криштоф Немирич
Народився 1650(1650)
Черняхів
Помер бл. 1710
Підданство Річ Посполита
Національність українець
Діяльність перекладач
Конфесія антитринітарство
Рід Немиричі
Батько Степан Немирич
Мати Гризельда Віламовна
У шлюбі з Марина Ожаровська
Герб

Криштоф Немирич (1650 — бл. 1710) — письменник, байкар, перекладач часів Речі Посполитої.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з магнатського спольщеного українського роду Немиричів гербу Клямри, Черніхівської гілки. Другий син Степана Немирича, київського підкоморія, та його першої дружини Гризельди Віламовни. Народився у 1650 році. Виховувався в аріанському дусі. Брав участь до 1662 року взасідання Черніхівського збору антитринитаріїв.

1664 року разом з родиною відправився у вигнання. Мешкав в Бранденбурзі. З 1665 року навчався разом з братами у Стефана Любенецького в Гамбурзі, де до 1669 року вивчав політичні науки, фінанси, французьку мову, теологію.

У 1670—1671 роках разом з молодшим братом Юрієм перебував вГолландській республці, де продовжив навчання. 1674 року брав участь в елекційному сеймі в Речі Посполитій. 1677 року оженився на Марині, доньки Кшиштофа Ожаровського, відомого кальвініста, отрмиавши як посаг 16 тис. злотих. В шлюбі дітей не мав.

У 1680 році відмовився з батьком і братом Владиславом повернутися до Речі Посполитої, оскільки це вимагало перехід до католицтва. Залишився вірним аріанству. Подорожував Європою. Відомий дискусією з Даніелем Ернестом Яблонським, лютеранським пастором в Берліні. Помер близько 1710 року.

Творчість[ред. | ред. код]

У 1695 опублікував «La Verite et Religion en visite chez les theologiens en y cherchant leurs filles la charite et la tolerance» — критику нетерпимості і немилосердя у всіх його видах. Він вихваляв толерантність у Пруссії і поміркованість у Голландії. Закликав всіх протестантів — лютеран, кальвіністів та унітаріан до об'єднання в одній церкві. Проте ця робота не привернула до себе уваги ні за його життя, ні після смерті.

Є автором польськомовної праці «Езопові байки, вільним віршем переспіван» (1688 рік). 1699 року здійснив переклад з французької на польську «Езопових байок» Лафонтена. Його новаторський і вільний поетичний стиль цінується за ясність та стислість. Він вважається одним з попередників письменників-просвітителів у Польщі. Присвячував свої праці сину Августа ІІ, короля Речі Посполитої.

Джерела[ред. | ред. код]