Крюк Борис Олександрович
Крюк Борис Олександрович | |
---|---|
Народився | 18 серпня 1966 (58 років) Москва, СРСР |
Країна | СРСР Росія |
Діяльність | телеведучий, ведучий, режисер, виробник, сценарист, телепродюсер, режисер-постановник |
Alma mater | Московський державний технічний університет імені Баумана |
Вчителі | Aleksandr Byalkod |
Знання мов | російська |
Мати | Nataliya Stetsenkod |
Нагороди | |
IMDb | ID 4769971 |
Борис Олександрович Крюк (нар. 18 серпня 1966, Москва) — діяч російського телебачення. З 19 травня 2001 року — ведучий, режисер-постановник, автор сценарію і генеральний продюсер телегри «Що? Де? Коли?». З 13 січня 1991 по 1999 рік — ведучий (в парі з Аллою Волковою), з 1993 року — режисер-постановник телегри «Любов з першого погляду». Співавтор, з 1990 по 1993 рік — режисер-постановник телегри «Брейн-ринг». Перший заступник генерального директора телекомпанії «Гра-ТБ»[1]. Віцепрезидент Міжнародної асоціації клубів «Що? Де? Коли?»[2]. Член Академії російського телебачення.
Народився 18 серпня 1966 року в Москві.
Батьки, Наталія Стеценко (нар. 5 грудня 1945 року, Москва[3]) і Олександр Крюк, були однокласниками. Одружилися на третьому курсі інституту, розлучилися в 1970 році[4]. У 1984 році Наталія Стеценко офіційно вийшла заміж за Володимира Ворошилова, з яким до цього 13 років була в незареєстрованих сімейних відносинах. Таким чином, Борис Крюк став пасинком Ворошилова[5].
З дитинства був свідком і іноді учасником зйомок телевізійних програм («А ну-ка, дівчата!», «А ну-мо, хлопці!», «Це ви можете» та ін.), оскільки Наталія Стеценко працювала в молодіжній редакції Центрального телебачення і брала сина з собою[4].
У 1989 році, за наполяганням батька[6], закінчив МГТУ ім. Баумана за фахом «інженер-конструктор». У тому ж році почав працювати на телебаченні асистентом режисера при Володимирі Ворошилові, був прийнятий в штат молодіжної редакції[1].
Починаючи працювати асистентом режисера, займався організаторською діяльністю в програмі «Що? Де? Коли?» і вирішенням особистих проблем Володимира Ворошилова (ремонт машини, покупка продуктів)[7].
У січні 1990 року Ворошилов придумав телепроєкт «Брейн-ринг» і доручив Борису , режисерові Миколі Востокову і його асистенту Ірині Задворновій самостійно організувати програму[7]. До 1993 року Крюк був режисером-постановником «Брейн-рингу»[1][8].
У вересні 1990 року компанія «Совтелеэкспорт» розпочала співпрацю з англійською фірмою «Action Time» і запросила Володимира Ворошилова, Наталію Стеценко і Бориса Крюка вибрати з запропонованих англійцями, одне ігрове шоу для подальшої роботи. Так у 1991 році на радянському телебаченні з'явилася перша ліцензійна програма «Кохання з першого погляду»[9].
Крюк спочатку повинен був стати режисером проекту, а Андрій Козлов — ведучим, але під час підготовки програми вони помінялися місцями:
З 13 січня 1991 року по 1999 рік вів телегру в парі з Аллою Волковою.
У дикторську Борис Крюк вперше потрапив ще в шкільному віці. Навчаючись в школі та інституті, позаштатно працював у програмі «Що? Де? Коли?» асистентом режисера, режисером, автором, музичним редактором. Протягом 10 років під час кожного прямого ефіру працював у дикторській поруч з Володимиром Ворошиловим[1].
19 травня 2001 року провів першу програму після смерті Ворошилова, так само, як і він, працюючи за кадром. Редакція приховувала особистість нового ведучого як від глядачів, так і від знавців: його голос спотворювали за допомогою комп'ютера, на знімальний майданчик приїжджав двоюрідний брат Ворошилова Юрій Борисович, щоб знавці думали, що саме він веде гру. Після того як телеглядач з Самари з допомогою комп'ютера зняв обробку голосу і визначив, що програму веде Крюк, редакція розкрила таємницю[5].
Вніс зміни в формат і правила гри: скасував систему казино і круп'є, залишив грошові призи тільки для телеглядачів, ввів «13 сектор» (онлайн-запитання від телеглядачів). Відродив традицію запрошувати телеглядачів на фінальну гру року[10].
За час ведення програми кілька разів виходив в ігровий зал: вперше у 2008 році — нагороджуючи Андрія Козлова званням Магістра Гри[11][12], в інші роки — задаючи авторські питання на фінальних іграх в грудні[13][14].
- Автор і продюсер інформаційно-розважальної програми «Іграшки» (31 канал, 1997-1999) [15] .
- Автор і режисер програми « Раз-Два-Три » (МУЗ-ТВ, 2001-2002).
- Продюсер телевізійних проектів «Програма передач» (РТР), «Виконання бажань, або Як витратити мільйон» (РТР), «Прості речі» ( «Культура»), «Суд іде» (НТВ), «Пісні ХХ століття» (РТР), «Караоке на Арбаті» (ТВЦ), « Культурна революція » ( «Культура»), « Життя прекрасне » (СТС, «Домашній») [16] .
З 2010 року — член Академії російського телебачення[16].
- Перша дружина — Інна (у шлюбі з 1985 по 2000 р.р.)[7].
- Син — Михайло (нар. 1992). Економіст, закінчив Единбурзький університет. Працює режисером-асистентом телепрограми «Що? Де? Коли?»[18], з вересня 2020 року веде естонську версію гри на каналі ETV+[19].
- Дочка — Олександра (нар. 1995). Закінчила Лондонський університет мистецтв. Працює редактором телепрограми «Що? Де? Коли?» (займається розвитком проекту в соціальних мережах і підготовкою питань для гри)[20][21].
- Друга дружина — Ганна Антонюк (у шлюбі з 2000 р.).
- Дочки Олександра (нар. 2000) і Варвара (нар. 2005).
- ↑ а б в г Кто есть кто. Борис Крюк. Официальный сайт телеигры «Что? Где? Когда?». Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Международная ассоциация клубов «Что? Где? Когда?». Об организации. Официальный сайт МАК ЧГК. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ СТЕЦЕНКО Наталья Ивановна - Биография - БД "Лабиринт". www.labyrinth.ru. Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 13 травня 2017.
- ↑ а б Ворошилов Крюк. ЛенИздат.ru. Архів оригіналу за 1 липня 2012. Процитовано 13 травня 2017.
- ↑ а б Олег Перанов (16 грудня 2019). Наталия Стеценко: «На прощание с Ворошиловым прилетела сова — Володя смотрел на нас сверху». Электронная версия статьи журнала «Собеседник+». ИД «Собеседник». Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ 40 лет программе «Что? Где? Когда?». Интерактивный телеканал Онлайн ТВ. ЗАО «Сетевизор Медиа». 20 червня 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 1 квітня 2020.
- ↑ а б в Елена Фомина (07.07.2015). Борис Крюк: «Первые три года работы в „Что? Где? Когда?“ были непрекращающимся кошмаром». Онлайн-журнал «Теленеделя». Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Брейн ринг. Финальная игра (1990) на YouTube
- ↑ Виолетта Колоколкина (13 квітня 2008). Ворошиловский стиль. Статья журнала «Трибуна» на официальном сайте телеигры «Что? Где? Когда?». tribuna.ru. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 4 квітня 2020.
- ↑ Интервью Ксении Лариной с Борисом Крюком и Наталией Стеценко. Расшифровка эфира на официальном сайте радиостанции «Эхо Москвы». echo.msk.ru. Архів оригіналу за 3 вересня 2020. Процитовано 4 квітня 2020.
- ↑ Аллея звёзд: Борис Крюк. Расшифровка интервью на радио «Ретро FM». retrofm.ru. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Эфир «Что? Где? Когда?» от 27.12.2008 на YouTube
- ↑ Эфир «Что? Где? Когда?» от 02.01.2017 на YouTube
- ↑ Эфир «Что? Где? Когда?» от 29.12.2019 на YouTube
- ↑ Игрушки. Телеобъектив. Архів оригіналу за 13 квітня 2003. Процитовано 18 січня 2021.
- ↑ а б Крюк Борис Александрович. Официальный сайт Фонда «Академия Российского Телевидения». tefi.ru. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ КВН Харламов и Батрутдинов — Кто из них Борис Крюк?. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
- ↑ Кто есть кто. Михаил Крюк. Официальный сайт телеигры «Что? Где? Когда?». Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Надежда Берсенёва (6 листопада 2020). Стало известно имя ведущего телеигры «Что? Где? Когда?» на ETV+. Err.ee. Eesti Rahvusringhääling. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 9 грудня 2020.
- ↑ Кто есть кто. Редакторская группа. Официальный сайт телеигры «Что? Где? Когда?». Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ телеигры «Что? Где? Когда?» у соціальній мережі «ВКонтакті»
- Борис Крюк на сайті «Гра-ТБ» [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.]