Крістін Жан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крістін Жан
фр. Christine Jean
Народилася 1957
Нант
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Діяльність біолог, захисниця довкілля
Знання мов французька[1]
Нагороди

Крістін Жан (народилася в 1957 році в Нанті ) — французька біологиня і екологічна активістка.[2] Французька преса охрестила її «мадам Луар».[3]

Крістін була нагороджена екологічною премією Голдмана в 1992 році за її зусилля щодо збереження найдовшої річки у Франції Луари від спорудження дамб.[4]

Освіта[ред. | ред. код]

Крістін Жан здобула агрономську підготовку в Національній вищій агрономії та промисловості харчових продуктів і має ступінь магістерки екології в галузі гідрології в Університеті Поля Верлена в Меці.[5]

SOS Loire Vivante[ред. | ред. код]

Крістін Жан координувала загальнонаціональну кампанію, щоб запобігти засипанню Луари. Це було дуже важливо, оскільки Луара є однією з останніх диких річок з великим екологічним багатством. Проєкт дамби підтримала частина будівельної галузі, яка хотіли отримати прибуток. Крім того, його можна було використовувати для використання води для охолодження чотирьох атомних реакторів, які передбачалося побудувати вздовж річки. [2] Активність почалася, коли Жан за допомогою Всесвітнього фонду дикої природи об’єднав кілька невеликих ініціатив уздовж річки Луари в загальнонаціональну організацію під назвою SOS Loire Vivante. Об’єднавшись, вони могли б надати сильну опозицію проєкту будівництва греблі. За фінансування WWF Франції, WWF Німеччини та WWF International вони започаткували програму навчання громадськості, залучення засобів масової інформації, спонсорських конференцій, демонстрацій та, зрештою, подання судового позову проти консорціуму з будівництва дамби. Після тривалої опозиційної кампанії активісти досягли перемоги. Саме тоді французький уряд оголосив, що відмовиться від будівництва греблі Серр-де-ла-Фар і натомість ухвалить альтернативну програму управління річкою. Альтернативна програма включала посилення контролю за урбанізацією в зонах ризику повеней. Крім того, було знесено дві гідроелектростанції, щоб мігруючі риби, як-от лосось, могли дістатися до місць нересту.[6]

Активізм[ред. | ред. код]

Після успішної кампанії проти проєкту дамби Крістін продовжила свою активність.[6] Вона, наприклад, боролася проти розширення порту Нант-Сен-Назер в гирлі річки Луари, де передбачалося розмістити атомну електростанцію.[5]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. а б Sanction, Thomas; Murphy, Victoria (23 серпня 1999). Heroes for the Planet: A Mission for Madame. Time. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 6 February 2016. 
  3. Sancton, Thomas. A Mission for Madame. Time. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 16 серпня 2016. 
  4. Christine Jean – 1992 Goldman Prize Recipient. www.goldmanprize.org. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 6 February 2016. 
  5. а б Breton, Mary Joy (1 Feb 2016). Women Pioneers For The Environment. Northeastern University Press. с. 251. ISBN 9781555538552. 
  6. а б Christine Jean. Goldman Environmental Prize. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 16 серпня 2016.