Куайчжоу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Куайчжоу»[1] (кит. спр. 快舟, піньїнь: kuài zhōu, Кір.: куай чжоу, буквально: «швидкий човен») — китайська твердопаливна ракета, розроблена для дешевого і швидкого запуску на орбіту невеликих супутників.

Ракета створювалася з 2009 року компанією China Aerospace Science and Industry Corporation у співпраці з Харбінським технологічним інститутом на базі ракети середньої дальності Дунфен-21. Комерційна версія ракети отримала назву Feitian-1 (FT-1), вона була представлена на Zhuhai Airshow 2014.

Запуск ракети-носія здійснюється за допомогою мобільної пускової установки і може бути виконаний з будь-якого космодрому Китаю. Для підготовки до запуску потрібно тільки 6 чоловік персоналу і може бути здійснений протягом 24 годин.

Перший запуск з корисним навантаженням відбувся 25 вересня 2013 року.

У середині лютого 2016 року CASIC заснувала компанію Expace Technology, яка буде надавати комерційні послуги із запуску супутників для клієнтів по всьому світу[2]. Заявлено, що майбутня версія ракети-носія, Kuaizhou-11, зможе виводити на орбіту висотою 700 кілометрів вантажі масою до однієї тонни[3].

Варіанти[ред. | ред. код]

«Куайчжоу-1» (KZ-1)[ред. | ред. код]

Версія ракети-носія, яка використовується для перших двох запусків, представляла собою три твердопаливні ступені твердопаливної ракети з обладнаною рідинним ракетним двигуном верхнім ступенем, який був інтегрований із корисним навантаженням і не відстиковувався після виходу на орбіту[4]. Висота ракети близько 20 м, стартова маса — близько 30 т. Перший і другий ступінь мають діаметр 1,4 м, третій ступінь і головний обтічник — 1,2 м. Маса виведення корисного навантаження близько 430 кг на 500-кілометрову сонячно-синхронну орбіту.

«Куайчжоу-1A» (KZ-1A)[ред. | ред. код]

Комерційна версія ракети-носія, також відома як FT-1. Використовує ті ж 3 твердопаливні ступені, але верхній ступінь не поєднаний із корисним навантаженням і може виводити від 4 до 6 супутників на різні орбіти в ході одного запуску. Може бути використаний варіант головного обтічника діаметром 1,4 м. Дозволяє виводити на низьку навколоземну орбіту до 300 кг, на сонячно-синхронну орбіту висотою 500 км — 250 кг, висотою 700 км — 200 кг.[5][6].

«Куайчжоу-11» (KZ-11)[ред. | ред. код]

Розроблювана версія ракети-носія діаметром 2,2 метра і стартовою масою 78 т, зможе виводити до 1 тонни на ССО висотою 700 км. Перший запуск очікується в 2017 році.

«Куайчжоу-21» (KZ-21)[ред. | ред. код]

Також в розробці знаходиться твердопаливний двигун діаметром 3 м для ракети-носія, яку планують ввести в експлуатацію до 2025 року.

Запуски[ред. | ред. код]

Дата, час (UTC) Версія Космодром Корисне навантаження Тип КН Орбіта Результат
1 25 вересня 2013,
04:37
KZ-1 Цзюцюань Куайчжоу-1 Супутник ДЗЗ ННО
275 × 293 км, 96,7°
Успіх[7]
2 21 листопада 2014,
06:37
KZ-1 Цзюцюань Куайчжоу-2 Супутник ДЗЗ ННО
269 × 304 км, 96,5°
Успіх[8]
3 9 січня 2017
04:11
KZ-1A Цзюцюань JL-1, XY-S1, Caton-1 Супутник ДЗЗ і 2 кубсата ССО
528 × 543 км, 97,5°
Успіх[9][10]
4 29 вересня 2018
04:13
KZ-1A Цзюцюань CentiSpace-1-S1 Успіх
Плануються запуски
2019 KZ-11 н/д н/д н/д н/д

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]