Низька навколоземна орбіта
Низька навколоземна орбіта (ННО, англ. low Earth orbit, LEO) — умовна сфера навколо Землі від поверхні до висоти 2 тис. км над рівнем моря. Найчастіше використовується на позначення орбіти космічного апарата навколо Землі, що має висоту в межах від 160 км (з орбітальним періодом близько 88 хвилин) до 2 тис. км (приблизно 127 хвилин).
Апарати, що перебувають на меншій висоті, швидко гальмуються молекулами повітря у термосфері і згорають, увійшовши у щільні шари.
Вище розташована середня навколоземна орбіта.
Якщо орбіта використовується як проміжна при виведенні космічних апаратів на інші орбіти, то вона називається низька опорна орбіта
Використання[ред. | ред. код]
Більшість космічних апаратів (зокрема пілотованих) перебувають на низькій навколоземній орбіті.
Оскільки ця орбіта розташована недалеко від поверхні Землі, запуск супутників не потребує тривалого часу. Повернення на Землю або знищення в атмосфері після закінчення роботи теж не потребує багато часу.
Проблеми[ред. | ред. код]
Наявність розріджених атмосферних газів унеможливлює тривале перебування космічних апаратів на цій орбіті. Апарати гальмуються атмосферою і швидко згорають у щільних шарах.
Апарати на цій орбіті обертаються дуже швидко. Наприклад, на висоті 160 км політ відбувається зі швидкістю 26 000 — 27 000 км/год, один оберт триває приблизно 90 хвилин. Такі параметри орбіти ускладнюють роботу супутників зв'язку, метеорологічних.
Переповненість орбіти космічним сміттям ускладнює запуск і польоти космічних апаратів.
Джерела[ред. | ред. код]
- Низька навколоземна орбіта [Архівовано 4 липня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- Визначення низької навколоземної орбіти [Архівовано 4 липня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
