Купрум(II) оксид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оксид міді (II)
CopperIIoxide.jpg
Copper(II)-oxide-unit-cell-3D-balls.png
Систематична назва Купрум (II) оксид
Ідентифікатори
Номер CAS 1317-38-0
Властивості
Молекулярна формула CuO
Молярна маса 79,745 г/моль
Зовнішній вигляд чорний порошок
Густина 6,31 г/см³[1]
Тпл 1446 °C [2][1]
Розчинність (вода) нерозчинний
Розчинність (етанол) нерозчинний
Розчинність (кислоти) розчинний
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
-157,3 кДж/моль
Ст. ентропія So298 42,6 Дж/(моль·К)
Теплоємність, cop 42,3 Дж/(моль·К)
Небезпеки
Класифікація ЄС Шкідливо Xn Небезпечно для навколишнього середовища N
Пов'язані речовини
Інші аніони гідроксид міді (II)
Інші катіони оксид міді (I)
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Окси́д мі́ді (Купрум(ІІ) оксид) — бінарна неорганічна сполука з хімічною формулою CuO, амфотерний оксид двовалентного Купруму. Кристали чорного кольору, які у звичайних умовах досить стійкі, практично нерозчинні у воді. У природі зустрічається у вигляді мінералу тенориту (мелаконіту) чорного кольору.

Кристалічна ґратка оксиду купруму належить до типу моноклінних ґраток, з симетрією групи C2h і параметрами: a = 4.6837(5), b = 3.4226(5), c = 5.1288(6), α = 90, β = 99.54 (1), γ = 90. Атом Купруму оточений чотирма атомами Оксигену і має перекручену плоску конфігурацію[3].

Поширення у природі[ред.ред. код]

Мінерал азурит

Оксид міді є достатньо розповсюдженою копалиною. Він зустрічається як у вільному стані, так і в складі інших сполук, наприклад, карбонатів або гідроксидів міді. Найважливішими мінералами, що містять оксид міді(II), є азурит (69,24% CuO), хризокола (45,2%), малахіт.

Отримання[ред.ред. код]

Отримати оксид міді(II) можна спаленням металевої міді у надлишку кисню (при його нестачі утворюється оксид Cu2O):

Також він утворюється в результаті термічного розкладання кисневмісних сполук міді(II), наприклад, гідроксиду, нітрату або карбонату:

Оксид утворюється при взаємодії міді з концентрованою сульфатною кислотою (холодною):

Хімічні властивості[ред.ред. код]

При нагріванні до 1100 °C розкладається з утворенням оксиду міді(I):

Оксид купруму(II) не взаємодіє з водою. Реагує з розведеними кислотами з утворенням відповідних солей купруму(II) і води:

Проявляючи амфотерні властивості, при сплавленні він сполучається з осно́вними оксидами із утворенням купратів:

Із розведеними лугами оксид міді не вступає в реакцію, однак взаємодіє із концентрованими. Результуючі сполуки є комплексами, в яких атом купруму координує 4 ліганди:

Оксид повільно взаємодіє із концентрованим розчином амоніаку з утворенням густо-синього розчину:

Оксид міді(II) може бути відновлений до металевої міді за допомогою монооксиду карбону, водню або активних металів:

Застосування[ред.ред. код]

CuO використовують при виробництві купрум сульфату , скла і емалей для надання їм зеленого та синього забарвлення. Крім того, оксид міді застосовують у виробництві мідно-рубінового скла.

У лабораторіях застосовують для виявлення відновних властивостей речовин. Речовина відновлює оксид до металевої міді, при цьому колір стає рожевим.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б За тиску 101,3 кПа
  2. під тиском О2
  3. http://znaimo.com.ua/Оксид_міді_(II) Оксид міді

Джерела[ред.ред. код]

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)