Курко Віталій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Сергійович Курко
Народився 23 березня 1941(1941-03-23)
с. Краківщина, Брусилівський район Житомирська область, Україна
Помер 25 квітня 1999(1999-04-25) (58 років)
м. Тернопіль, Україна
Поховання Микулинецький цвинтар
Країна  УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність лікар, хірург
Alma mater Медичний факультет Тернопільського національного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
Галузь медицина
Заклад Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
Вчене звання професор, академік
Науковий ступінь доктор медичних наук

Віталій Сергійович Курко (23 березня 1941, с. Краківщина, Україна — 25 квітня 1999, м. Тернопіль, Україна) — український хірург. Доктор медичних наук (1992), професор (1993). Академік Української академії наук національного прогресу (1997).

Життєпис[ред. | ред. код]

Віталій Сергійович Курко народився 23 березня 1941 року в селі Краківщині Брусилівського району Житомирської області. Батько працював вчителем, мати робітницею.

Закінчивши Хомутецьку семіричку і Соловіївську середню школу, вступив до машинобудівного технікуму міста Бердичева. Після закінчення технікуму в 1958 вступив на педіатричний факультет Київського медичного інституту (нині національний медичний університет), 1962 перевівся на лікувальний факультет Тернопільського медичного інституту (закінчив 1965, нині університет).

У 1965—1970 працював завідувачем хірургічного відділення дільничної лікарні в с. Троянові Житомирського району однойменної області, в районній лікарні в м. Зборова. Від 1970 — асистент кафедри загальної хірургії, від 1990 — доцент кафедри факультетської хірургії, від 1992 — професор цієї ж кафедри ТДМУ.

Помер 25 квітня 1999 року в місті Тернополі. Похований на міському цвинтарі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Напрямки наукових досліджень: хірургічне захворювання щитоподібної залози, судин кінцівок, моторноевакуативна діяльність травного каналу. Розробив метод корекції порушень моторики травного каналу зі застосуванням звукових хвиль.

Автор та співавтор понад 170 наукових і навчально-методичних праць, у тому числі монографії «Антикоагулянти в лікуванні тромбозів» (1983), підручників «Невідкладна хірургія» та «Шпитальна хірургія».

Має 2 авторські свідоцтва на винаходи.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]