Учитель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вчитель)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теракотова статуетка грецького педагога з дитиною

Учи́тель (вчи́тель), жін. учи́телька (вчи́телька)[1] — людина, яка навчає інших людей (своїх учнів), передає їм певні знання про життя. У вузькому розумінні — спеціаліст(-ка), що проводить навчальну та виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів. В українській мові слова вчитель(-ка) та учитель(-ка) мають однакове значення, але використовуються в різних випадках. Вчитель пишеться у випадку, якщо попереднє слово закінчується на голосну літеру або на літеру «й». Наприклад: моя вчителька, улюблений вчитель.

Педаго́г, педагогиня (від грец. παιδαγογ — вихователь) — особа, що займається викладацькою чи виховною роботою і має необхідну підготовку в цій царині. Вчений(-а), науковець(-виця), що займається теоретичними проблемами педагогіки. Зміст педагогічної професії - у вихованні молодого покоління.

Слово «педагог» у Стародавній Греції означало дослівно «провідник дитини». Так називали не вчителів, а рабів, які відводили дитину до школи й забирали назад. Зазвичай у педагоги вибирали рабів, непридатних ні для якої іншої роботи, але вірних домівці.

Учителі й людство[ред. | ред. код]

Ісус Христос, з точки зору православного вчення — Всевишній, який прийняв образ людини, вчителя, щоб допомогти людству пізнати істину, VI століття
Свідоцтво на право викладання в початковій школі. Підкарпатська Русь 1935

Кожна людина до певної міри наділена здатністю осмислювати життя, накопичувати знання і життєвий досвід і передавати їх іншим, бути учнем/ученицею і начати. Тому можна говорити про те, що вчителювання є одним з найдавніших занять в історії людства. Повага до людей, які володіють певними знаннями про життя, в тій чи іншій мірі проповідується в усіх відомих віровченнях. Досить згадати значення гуру в індуїзмі; лам в буддизмі; раввинів і цадиків в юдаїзмі; вчителів, священиків і святих в християнстві; мулл, улемів і святих в ісламі. Слід також звернути на те, що в багатьох віровченнях головним вчителем людей виступає безпосередньо сам Бог (Всевишній, Сущий, Життя, Абсолют, Брахма, Атман і т. д.), який може навчати у великій кількості різних форм — через різних людей (святих, жебраків), живих істот (тварин) і навіть неживі предмети (книги, ікони, явища природи). В умовах матеріалістичного світогляду старожитньої Греції, Риму, а потім європейського відродження як вчителі життя у суспільстві важливу роль відігравали філософи (шукачі істини), софісти, а також викладачі світських закладів освіти, шкіл і університетів — доктори, професори. Також відома ще одна назва вчителя — майстер (майстриня), тобто знавець своєї справи, яка широко вживалася як в цехових братствах середньовічної Європи, так і школах східних єдиноборств.

Викладання у вищій школі[ред. | ред. код]

Викладач/ка у закладах вищої освіти (університети, інститути) - людина, яка займається викладанням певної навчальної дисципліни. Наприклад, викладанням математики, історії. Виклацькі посади в Україні та інших країнах: асистент/ка, старший викладач (викладачка), доцент(-ка), професор(-ка).

Літні люди як вчителі в умовах Козаччини[ред. | ред. код]

Потреба у літніх людях мала різні прояви. Але головним було те, що головною умовою виживання козаків в складних умовах навколишньої дійсності було потрібно накопичувати, аналізувати й засвоювати досвід попередніх поколінь. Саме в цій сфері були залучені функції людей старшого авеу (на Січі — січових дідів). Все життя козака було напруженим і невпинним навчанням. Спочатку молодий козак засвоював життєвий досвід і досвід попередників у думах і піснях, казках і переказах. По мірі появи власного досвіду і самі козачата ставали вчителями, навчаючи тих молодших від себе. Від успішного засвоєння досвіду попередників, від розуміння справжніх причин їх успіхів і невдач в дуже великій мірі залежали власні успіхи й невдачі, а часто і саме життя козака. Всі стандартні й нестандартні ситуації, в яких опинялись їх батьки, діди, прадіди, на війні, на полюванні, в побутових ситуаціях — вивчались, запам'ятовувались і були чудово відомі їх онукам і правнукам. Вони місяцями програвали ці ситуації, неспішно рухаючись по безмежним просторам Євразії. Проходячи кіньми нескінченні дороги вони не співали, а «грали» свої неповторні пісні, що з'являлись на світ і отримували право на подальше життя в більшості випадків на посиденьках в колі старих дідів.

Учитель в СРСР[ред. | ред. код]

1977 року в СРСР було встановлено звання «Народний вчитель СРСР».

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Святе Письмо (Біблія)
  2. Ніколенко Д. Ф. Учитель // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1984. — С. 519.

Література[ред. | ред. код]

  • Педагоги-новатори України: навч. посіб. / Марта Проц. — Львів: Бадікова Н. О., 2015. — 148 с. — ISBN 978-617-7193-22-6

Посилання[ред. | ред. код]

  • Artword — Конспекти лекцій для вчителів


  1. Учителька // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.