Курт Вегер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курт Вегер
нім. Kurt Waeger/Wäger
Народився6 лютого 1893(1893-02-06)[1][2]
Шонебергd, Темпельгоф-Шенеберг, Берлін, Німецький Райх[3]
Помер18 червня 1952(1952-06-18)[1][2] (59 років)
Вінзен, Гарбург[3]
Країна Німеччина
Діяльністьофіцер
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна
Військове званняГенерал артилерії[3]
Нагороди
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Курт Вегер (нім. Kurt Waeger/Wäger; 6 лютого 1893, Берлін18 червня 1952, Вінзен) — німецький воєначальник, генерал артилерії. Доктор інженерних наук. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син секретаря.3 квітня 1911 року поступив на службу фенріхом в 2-й померанський польовий артилерійський полк №17, розміщений у Бромбергу., з 18 серпня 1912 року - лейтенант. Учасник Першої світової війни, після демобілізації армії залишений у рейхсвері. Служив у різноманітних артилерійських частинах. В кінці 1933 року приєднався до прикордонних частин Оппельна, наступного року призначений головним офіцером штебу 6-го піхотного керівництва (кодова назва 22-ї піхотної дивізії), розміщеного в Бремені. Влітку 1937 року призначений начальником штабу Управління озброєння сухопутних військ, залишасвся на цій посаді до весни 1941 року, після чого отримав нове призначення начальник штабу 53-го армійського корпусу, з яким брав участь у нападі на СРСР.

З січня 1942 року - начальник відділу озброєнь Рейсміністерства озброєнь і боєприпасів. Був звинувачений у «надмірній трудомісткості ресурсів, використаних на випробувальних і експериментальних об'єктах». В листопаді 1944 року покинув пост, в грудні відправлений у резерв ОКГ.

З 26 січня 1945 року — командир 5-го армійського корпусу. В кінці війни потрапив у полон, звільнений в 1948 році.

Помер 18 червня 1952 року, похований на кладовищі Вінзена на ділянці для учасників війни.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Klaus D. Patzwall: Die Ritterkreuzträger des Kriegsverdienstkreuzes 1942–1945. Militaria-Archiv Patzwall, Hamburg 1984.
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002.
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б в https://www.tracesofwar.com/persons/20139
  2. а б в Lexikon der Wehrmacht
  3. а б в Lexikon der Wehrmacht