Куруш (Докузпаринський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Куруш (село))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Куруш

Координати 41°16′51″ пн. ш. 47°49′48″ сх. д. / 41.28083333336077487° пн. ш. 47.83000000002777341° сх. д. / 41.28083333336077487; 47.83000000002777341Координати: 41°16′51″ пн. ш. 47°49′48″ сх. д. / 41.28083333336077487° пн. ш. 47.83000000002777341° сх. д. / 41.28083333336077487; 47.83000000002777341

Країна  Росія
Адмінодиниця Selo Kurushd[1]
Докузпаринський район
Samur Okrugd
Висота центру 2560 м
Населення 5039 осіб (1895)[2],
3694 осіб (1926)[3],
1787 осіб (1939)[4],
170 осіб (1959)[5],
445 осіб (1970)[5],
537 осіб (1989)[6],
804 осіб (2002)[7],
826 осіб (2010)[8],
816 осіб (2012)[9],
799 осіб (2013)[10],
798 осіб (2014)[11],
813 осіб (2015)[12],
813 осіб (2016)[13],
812 осіб (2017)[14],
811 осіб (2018)[15],
787 осіб (2019)[16],
787 осіб (2020)[17],
762 осіб (2021)[18]
Часовий пояс UTC+3
Поштовий індекс 368684
Офіційний сайт kurushar.ru
Куруш. Карта розташування: Росія
Куруш
Куруш
Куруш (Росія)
Мапа

Куруш — село в Докузпаринському районі Дагестану. Утворює сільське поселення село Куруш як єдиний населений пункт у його складі[19].

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на південно-східному схилі гори Шалбуздаг, у долині річки Усухчай, за 17 км на північний захід від села Усухчай.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення
2002[20]2010[21]2012[22]2013[23]2014[24]2015[25]2016[26]
804↗826↘816↘799↘798↗813→813
2017[27]
↘812

Історично населення Куруша ділиться на родові патроніми — тухуми (тюркською), або уймахи (лезгинською): Хайтакьар, Гьилевар, Тетецьар, Фалакьар, Къызырар, Къиртар, Мисрияр, Зангъавар, Авурар, Кьулдурар, Хебешар, Чувалар. Село ділиться на квартали: Пагъвай кьилер, Вене кьилер, Къиртар і Камавайбур.

Історія[ред. | ред. код]

У XVIII столітті в Куруші жив ашуг Лезгі Ахмед. В 1886 році в Куруші було 718 дворів на 4761 особу, з них 2536 чоловіків, 2225 жінок. Загальна кількість худоби 71451 голів овець, 1767 коней, 2189 голів великої рогатої худоби. Всього в аулі було 12 млинів, 41 ткач, 6 осіб войлочників, 2 фарбаря, один швець, 4 тесляра, 3 ремісника, кравців 3, 1 зброяр і 8 музикантів. Історично курушці займалися скотарством, землеробством, сіяли в основному жито, овес, сочевицю. Для себе і на продаж курушці виготовляли сукно, килими, паласи, войлоки, тасьму, овчини, панчохи вовняні, сир, масло. У 1907 році громада Куруша мала поголів'я овець і кіз загальною чисельністю 90 тисяч голів.[28] У 1920 році в Куруші відкрито пункт по ліквідації неписьменності. Потім на його базі в тому ж році відкривається двокласна школа. У 1924 році відкрилася п'ятирічна школа. Заняття в ці роки велися в будинках, шкіл як таких не було. В 1930 році в Куруші функціонувала семирічна школа. В 1931 році створено перший колгосп. У роки Другої світової війни з Куруша покликані в армію 570 осіб. За роки війни на полях битв і в госпіталях загинуло 325 чоловік, пропало безвісти 70. Загальна кількість курушців, що не повернулися додому за неповними даними становить 395 осіб.[29]

У 1952 році велика частина населення переселена на територію Хасавюртівського району в село Куруш (Новий Куруш). Населення сіл Оленівка, Ахед, Агязи, Сефербіне Республіки Азербайджан складають в основному курушські переселенці.

В одному з документів кайтазьких уцміїв шірваншах скаржиться своєму племіннику Ельчаву на постійні набіги лезгинів, у зв'язку з тим, що вони «часто спускаються з доріг, що йдуть по гірських висотах, із сіл Фій, Мазу, Куруш і Хіналуг»[30].

Факти[ред. | ред. код]

Куруш є найбільш високогірним поселенням на Північному Кавказі, у Росії і Європі (якщо проводити межу між Європою і Азією по Кавказькому хребту)[31][32], розташоване на висоті 2560 метрів над рівнем моря[33]. Крім того, населений пункт є самим південним в країні[34].

З аулу Куруш альпіністи здійснюють сходження на вершини Базардюзю (4466 м), Шалбуздаг (4150 м) і Єридаг (3925 м).

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ЗКТМУ
  2. ↑ Памятная книжка Дагестанской области / Сост. Е.И. Козубский. - Темир-Хан-Шура : «Русская тип.» В.М. Сорокина, 1895. - 724 с. разд. паг., 1 л. фронт. (портр.), 17 л. ил., карт.; 25 (рос.).
  3. ↑ Шаблон:Публикация
  4. ↑ {{{Заголовок}}}.
  5. ↑ а б {{{Заголовок}}}.
  6. ↑ {{{Заголовок}}}.
  7. ↑ Данные Всероссийской переписи населения 2002 года: таблица № 02c. Численность населения и преобладающая национальность по каждому сельскому населённому пункту. М.: Федеральная служба государственной статистики, 2004
  8. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Таблица № 11. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Республики Дагестан (рос.). Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 13 травня 2014.
  9. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года (рос.). Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 31 травня 2014.
  10. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов) (рос.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  11. ↑ Численность населения на 1 января 2014 года по сельским поселениям Республики Дагестан (рос.). Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014.
  12. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года (рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  13. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года (рос.). 5 жовтня 2018. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
  14. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года (рос.). 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  15. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  16. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 31 липня 2019.
  17. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
  18. ↑ Таблица 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, муниципальных округов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов с населением 3000 человек и более (XLSX) (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 1 вересня 2022. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  19. ↑ Закон Республики Дагестан от 13 января 2005 года № 6 «О статусе и границах муниципальных образований Республики Дагестан». Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 22 жовтня 2019.
  20. ↑ Данные Всероссийской переписи населения 2002 года: таблица № 02c. Численность населения и преобладающая национальность по каждому сельскому населённому пункту. М.: Федеральная служба государственной статистики, 2004
  21. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Таблица № 11. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Республики Дагестан. Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 13 травня 2014.
  22. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  23. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  24. ↑ Численность населения на 1 января 2014 года по сельским поселениям Республики Дагестан. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014.
  25. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  26. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  27. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  28. ↑ Монография по материальной культуре лезгин в XIX нач. XX в. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 27 серпня 2013.
  29. ↑ Официальный сайт Докузпаринского района | Куруш. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  30. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2018. Процитовано 22 жовтня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ Библиотекарь.ру. Архів оригіналу за 14 березня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  32. ↑ Outdoors.ru — Мир путешествий и развлечений. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 22 жовтня 2019.
  33. ↑ Односельчане.ru — города и села Дагестана. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 22 жовтня 2019.
  34. ↑ Аркуш карти K-38-108 Хачмас. Масштаб: 1 : 100 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.


Дагестан Це незавершена стаття з географії Дагестану.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Куруш_(Докузпаринський_район)&oldid=39375774