Кусково (садиба)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
садиба вельможі
Кусково
Kuskovo palace2.jpg
Країна Росія Росія
Місто Москва
Координати 55°44′07″ пн. ш. 37°48′26″ сх. д. / 55.7352806° пн. ш. 37.8074889° сх. д. / 55.7352806; 37.8074889Координати: 55°44′07″ пн. ш. 37°48′26″ сх. д. / 55.7352806° пн. ш. 37.8074889° сх. д. / 55.7352806; 37.8074889
Тип будівлі заміський палац
Архітектурний стиль бароко, ранній класицизм
Автор проекту невідомий
Будівельник Кологрівов Юрій Іванович, Вартоломей Растреллі, Бланк Карл Іванович, Баженов Василь Іванович
Засновник Шеремєтєв Петро Борисович, генерал-аншеф
Перша згадка село згадане у 16 ст, садиба з 1730-х рр.
Дата заснування 1737 р.
Будівництво 1737 р.—ремонти в середині 19 ст.
Основні дати:
Будівлі:
палац, сад бароко, пейзажний парк, три театри, один - просто неба, павільйони - Грот, Ермітаж, Італійський будиночок, Бельведер, Голландський будиночок, Менажереї, дві садибні церкви, кінний двір, Псарня, Конний двір і стайні, Вольєр, Звіринець, острів з фортецею на ставку
Статус музей
Стан задовільний
CMNS: Kuskovo на Вікісховищі


Кусково — садиба графів Шеремєтєвих середини 18 століття (на сході сучасної Москви). Ансамбль садиби складається зі ставків, палацу, оранжереї, регулярного парку і паркових павільйонів, декоративної паркової скульптури. Палац використовується як музей побуту вельможі доби бароко і рококо з цінними збірками живопису, меблів, посуду. Велика будівля Оранжереї використвується як музей кераміки, єдиний в Москві.

Палац в Кусково.

Історія садиби[ред.ред. код]

Власники садиби Шеремєтєви в 18 столітті[ред.ред. код]

Шеремєтеви володіли тутешніми землями ще в 16 столітті. Садибу почали розбудовувати на початку 1740-х рр. Можливо, поштовхом для розбудови слугувало те, що сусідня садиба Перово за три версти від Кусково належала російській імператриці Елизаветі Петрівні.

Власник садиби, граф Петро Борисович (1713–1788), був сином відомого фельдмаршала часів Петра І. Завдяки вигідному шлюбу на єдиній 30-річній дочці князя Черкаського, об'єднав дві великі маєтності в одну і став найбагатшим серед вельмож імперії. На відміну від батька не виявив здібностей а ні в військовій, а ні в цивільній службах. Мав 140 000 кріпаків і робив повільну карєру при дворі імператриці Єлизавети Петрівни.

В родині графа було семеро дітей, але п'ятеро померло. Окрім цих, мав позашлюбних дітей, що носили прізвище Ремєтєви.

Син і спадкоємець Микола Петрович мало займався садибою Кусково заради розбудови садиби-театру Останкіно. Жив переважно в Петербурзі.

Перший етап побудови садиби[ред.ред. код]

Москва пізніше залучилася до реформ Петра І. Будівництво за європейськими зразками почалося в Німецькій слободі, а потім було зосереджено в Петербурзі. Садибою нового зразку в Підмосков'ї була садиба Глинки (Московська обл. Щелковський район) Якова Брюса, де доживав віку найосвітченіший з прихильників царя-реформатора. Але Глинки досить далеко від Перово і Кусково.

На 1-му етапі в Кусково створили ставки, павільйон «Голландський будиночок», кухонний флігель, розпланували регулярний парк, звели дерев'яний палац-Старі хороми.

Двоповерховий палац в стилі бароко на 21 вісь мав дах з заломом і скульптурне оздобленя. Прорахунки-помилки при розбудові дали небезпечні деформації. З міркувань безпеки готові Старі хороми розібрали і вибудували новий палац, менший на 1 поверх і в іншому стилі, що існує і зараз. В Кусково мешкали лише влітку.

Павільйон «Голландський будиночок»[ред.ред. код]

Павільйон «Голландський будиночок»

Географія в 18 столітті була разом з фортифікацією та ботанікою — улюбленою наукою. За інерцією та переймаючи смаки царя Петра І приділяли увагу Голландії, адже процес відкриття закордонних країн для російського суспільства продовжувався. Уяву про усе голландське - з її маленькими помешканнями з червоної цегли, каналами і тюльпанами і надавав «Голландський будиночок». Він і був вибудований з червоної цегли без тинькування, з фігурним фронтоном і вікнами з маленькими шибками. Головним фасадом споруда була повернута на невеликий прямокутний басейн з водою. Тісніву забудови голландських міст висвітлювали дерев'яні альтанки та огорожі, стовпи якої прикрашали білені вази. Навколо будиночка створили мінітюрні квітники з тюльпанами та маленький голландський садочок.

Маленький будиночок, однак, мав два поверхи. На першому - кухня, на другому — зала-вітальня. Про використання кахлів з картинками кобальтом чи марганцем вже знали. В «Голландському будиночку» кахлі вишневого кольору вкривають усі стіни кімнат, чого в справжній Голландії не робили. Але замовнику павільйона і відвідувачам це було байдуже, адже стеріотипам про Голландію будиночок відповідав. Росповсюджені стеріотипи підсилювали також кольорові меблі і маленькі картини голландських художників, серед яких було чимало марин із човнами. Картини спеціально придбали для павільйона. В будиночку розмістили усе голландське чи те, що тоді хибно вважали приналежним до Голландії. Пізніше будиночок збільшили, прибудувавши ще декілька приміщень позаду від первісної споруди, зменшивши лише розміри садочка. Після ремонтів і реставрації павільйн відкритий для відвідин.

Другий етап побудови Кусково[ред.ред. код]

Грот в Кусково. Гравюра 18 століття

Садибу перебудовували майже 50 років. Першими вибудували нову церкву в 1739 р. та кам'яний павільйон «Голландський домік» у 1749 р., останньою звели дзвіницю у 1792-му. Село Вешняково з церквою 17 ст. теж залучили до ансамблю садиби, проривши до неї канал від Великого ставка. Всього садиба Кусково мала близько 17 ставків різного розміру. А увесь регулярний парк обвели ровом з водою, де можна було плавати на човнах.

Типовими для садів бароко були павільйони Грот (палац бога морів Нептуна), Ермітаж (що слугував для приватних бенкетів без слуг), Звіринець, пташиний двір Менажерія, Оранжереї. Всі вони були в Кусково.

В новітні часи додали парк пейзажного типу «Гай» і декілька нових павільйонів.

Театр просто неба[ред.ред. код]

Родзинкою кусковського саду був театр просто неба.

Театр просто неба з'явився ще в проекті 1717 р. Олександра Леблона для резиденції в Стрельні під Петербургом. А в Кусково подібний театр створили. Земляні вали створювали лави для глядачів, була яма для оркестру, сцена мала необхідний схил в бік глядачів, а живі кущі створювали лаштунки. За підрахунками, глядацька зала могла вмістити близько 100 глядачів. Повітряний театр, як його називали в 18 столітті, проіснував 30 років (1763-1792 рр.). Його залишки існують і зараз.

Був в садибі і дерев'яний театр попри театр Повітряний. Театр з трупою кріпаків заснував Петро Шеремєтев. Він мав оперну і балетну трупи та школу для талановитих дітей кріпаків. А всього в парку Кусково було три театри - третій розмістили в так званому «Турецькому кіоску».

Залишки лише так званого Повітряного театра в Кусково зберіглися і чекають на реставрацію.

Павільйон Грот[ред.ред. код]

Грот після реставрації на 2006 рік

Серед збережених павільйонів Кусково-Грот, що дивує доброю збереженістю і наявністю первинних оздоб ліпленням та заморськими мушлями. Це єдиний подібний зразок павільйону з оздобами мушлями в Росії. Подібного не має навіть Грот в Царському Селі. І це ще одна з родзинок барокової садиби.

Грот водночас печера і палац бога морів Нептуна. Тому і його архітектурний образ обігрує стихії води та каменю. Але це камінь, преображений мистецтвом. Павільйон тричастинний, центральна частина прикрашена бароковим куполом з вікнами - люкарнами. Ребра купола колись підкреслили луженим залізом та імітацією фонтану. Замість шпиля купол Грота вінчав вертикальний брус, що імітував струмень води. Під час останньої реставрації імітацію фонтана на куполі відновили. Фасади рясно прикрашені колонами з важкими кам'яними муфтами, трикутними фронтонами і парапетом, на якому встановили скульптури. Центральна зала Грота заокруглена, добре освітлена через скляні двері та вікна-люкарни. Стіни розфарбовані під світлий смугастий мармур. Два прямокутні кабінети з боків і мали таке незвичне оздоблення стін, як заморські мушлі, що викладені як мозаїка і створювали барокові візерунки.

Павільйон «Італійський будиночок»[ред.ред. код]

Павільйон «Італійський будиночок»

Італія у 18 столітті вважалася батьківщиною мистецтв. Тому в парку Кусково знайшлося місце для павільйону Італійський будиночок. Невеличкі зали слугували для відпочинку. Одну невеличку залу другого поверху оздобили картинами, двома камінами один проти другого та мальованим плафоном в золоченій рамі. Прямо на глядача в хмарах летіла богиня Діана. Зала мала вихід на невеличку терасу, з якої відкривався краєвид на невеличкий італійського типу сад на терасах зі скульптурами.

Після придбання власником колецкції креслень архітектора Растреллі, їх теж розмістили в Італійському будиночку. Вони стосувалися забудови павільйонами парку в Царському Селі під Петербургом.

Павільйон Ермітаж[ред.ред. код]

Павільйон Ермітаж влітку.
Павільйон Ермітаж взимку.

Безперечно найкращим за архітектурними якостями серед павільйонів саду є Ермітаж. Павільйон подібного типу - важлива частина саду бароко. Він давав змогу вельможним володарям і їх гостям усамітнитися і відокремитися від зайвих свідків. Павільйон Ермітаж почали будувати у 1751 році під наглядом архітектора Ю. Кологрівова. У 1754 р Кологрівов помер. А пихатого володаря павільйон не задовольнив і його перебудували за проектом, що прислали з Петербурга.

Більшість первіних павільйонів Ермітаж в Російській імперії побудована за типовою схемою. В основі - головна зала, а в кутах по діагоналях малі кабінети (Ермітаж графів Бестужевих-Рюміних, Ермітаж в Царському Селі). Головна зала увінчана банею з декоративною скульптурою. Павільйон Ермітаж в Кусково вибудували за цією ж схемою. Індивідуальною особливістю проекта стало використання тільки круглих форм та незвичний декор, більш притаманний будівлям ранішнього (французького?) класицизму.

Будівля двоповерхова, трохи видовжена у напрямку північ-південь. За поземним планом має центральну частину, до якої додані чотири круглі кабінети (вежі). Одна з веж зараз слугує сходинками на 2-й поверх. Головним був саме другий поверх, де кругла зала доповнювалась чотирма круглими ж кабінетами з великими вікнами. Зала і кабінети були декоровані деревом, золоченими гірляндами, дзеркалами, стелю зали прикрашав плафон (живопис). Сходинок в первісному павільйоні не було і гостей піднімали в особливому кріслі кріпаки з першого поверху. В залу також піднімали стіл особливим механізмом. Найбільша кількість людей, яка могла розміститися за столом, досягала 16 персон.

Фасади будівлі прикрашені пілястрами великого ордеру, вікнами та круглими нішами з декоративними погруддями. В часи останньої реставрації на куполі будівлі відновили скульптуру.

Зниклі павільйони і фонтани Кусково.[ред.ред. код]

Будівельна активність в садибі припала на перехідні десятиліття від пізнього бароко до (короткого в Росії) рококо і ранішнього класицизму. Тому садиба мала будівлі всіх трьох мистецьких напрямків. Найменше пощастило саме будівлям стилю рококо. Утома від важкуватої стилістики бароко (Старі хороми, Грот, церква Спаса) обумовила появу павільйонів Дорична галерея, Нагоденбург в стилі шинуазрі, павільйона Бельведер на острівці. Два перших павільйони були дерев'яними, швидко зіпсувалися і були зруйновані без відновлення.

Зникли без відновлення і фонтани Кусково. Адже сад бароко неможливо уявити без цих інженерних споруд. Перепис атракцій саду 18 століття налічував два фонтани біля господського дому (палацу) і чотири біля кам'яної Оранжереї.

Оранжерея[ред.ред. код]

Велика Оранжерея після відновлення.
Фасад бічної оранжереї в Кусково.

Ботаніка в 18 столітті була улюбленою наукою. Потяг до іноземного та екзотичного вилився в колекціонування заморських рослин та побудову оранжерей для їх збереження. Незвичні ще тоді перші оранжереї в Підмосков'ї з'явились в садибі Архангельське. Перші оранжереї в Кусково були дерев'яні. Вважають, що проект створив Ф. Аргунов. А кам'яну будівлю у 1761 - 1763 роках створив запрошений кріпак-будівничий Дементій Антонов, що належав Г. Головіну.

Протяжна будівля кам'яної Оранжереї мала центральну залу, увінчану гранчатою банею, великі скляні галереї та бічні павільйони з низькими куполами. Центральна зала в 18 столітті мала балкони для музи́к і використовувалась для невеличких концертів та танців.

Після більшовицького перевороту 1917 року і збільшення населення в Москві Оранжерею перебудували під комунальні квартири. Відселення мешканців провели після війни, а будівли повернули вигляд, наближений до первісного. Зараз приміщення Оранжереї використовується для показу експонатів музею кераміки.

Насправді оранжерей в парку Кусково було декілька: дві бічні слугували саме оранжереями, а центральна, що виходила на партер. слугувала для парадних бенкетів і танців.

Палац в Кусково[ред.ред. код]

Палац в Кусково, садовий фасад.

За ієрархією, що розповсюджувалась в 18 столітті і на назви, палацом мав іменуватися лише дім імператора. Всі інші будівлі вельмож іменували домами (садибний дім, дім поміщика тощо) навіть тоді, коли подібна будівля була багатша і краща за невиразний, імператорський палацик.

Двоповерхові Старі хороми Шеремєтєвих якраз і були багатшими і кращими за дерев'яний палац імператриці в селі Перово. Над декором Старих хором багато працював Юрій Кологрівов, котрий створив десюдепорти за темою «Пори року», плафон в залі тощо. Лише помилкові прорахунки і загроза завалитися спонукали володаря розібрати будівлю.

Існуючий зараз палац має один поверх і побудований теж з дерева, але в формах кам'яної архітектури. Цікавою конструктивною особливістю було використання стовбурів вертикально (а не горизонтально як в російських ізбах) і комелем униз, як то є і в природі. Кам'яними були лише підмурки. Облицювання дошками і розфарбовка в 2 кольори імітують фарбування тиньку. Палац Шеремєтєвих в Кусково мав той же поземний план, що і Старі хороми, але фасади виконані в іншій стилістиці, близькій рококо і ранішньому класицизму. Тому іноді палац в Кусково називають найбільшим парковим павільйоном в садибі.

Будинок має 66 метрів довжиною, планування анфіладного типу. Як і всі будинки вельмож, кімнати розділялись на парадні, де приймали гостей і житлові, побутові, які не мали художнього оздобленя і куди не пускали чужих.

Колекція скульптури і живопису[ред.ред. код]

Худ. П'єтро Ротарі. «Варвара Олексіївна Шеремєтєва»

Цілеспрямовано для Танцювальної зали палацу в Кусково скульптор І. Юст зробив барельєфи, профільні медальйони, гіпсові торшери у вигляді жіночих фігур. Танцювальну залу прикрашає і найбільша за розмірами картина палацу -плафон (живопис) художника з Франції Луї Лагрене (1725–1805), автора міфологічних та алегоричних картин. Два роки Лагрене працював в Петербурзі.

Їдальня - едина зала палацу, де вдалося зберігти первісний декор. Столи в 18 столітті були розбірні і вносились в дообідню пору. Стіни прикрашали дзеркала і заглибина - конха, де на полиці виставляли порцеляну. Заглибина імітувала садову альтанку, крізь трельяж якої проглядали гілки і зелене листя. Перегукуванням з декоративними скульптурами саду було і погруддя Олександра Македонського в античних обладунках на постаменті, що стояло в заглибині. Присутність грецького царя в їдальні нікого не засмучувала, як і плафон (живопис) пензля Шарля Лєбрена. Комбінація витворів мистецтва різних культур і епох в одному інтер'єрі - характерна риса доби 18 століття.

В палацовій збірці знаходяться чотири погруддя роботи скульптора Федота Шубіна. Їх унікальність в тому, що їх замовили для садиби Кусково і вони досі на своїх первісних місцях.

Декоративні скульптури в парку, на жаль, невисокої мистецької вартості. Цікава лише алегорична скульптура річки Скамандр на повний зріст з горщиком, що являє джерело річки.

Серед картин переважна більшість портрети царських особ та родини. Великих імен збірка не мала. В Дубовому кабінеті декілька натюрмортів пензля Тєплова, Богомолова та ін. Це натюрморти-обманки з дуже ретельним відтворенням реальних речей.

Домова церква Шеремєтєвих[ред.ред. код]

Західний фасад церкви Спаса, стан на 2009 рік.

Первісно церква в садибі була дерев'яною, як і Старі хороми. Кам'яну церкву в садибі Кусково почали будувати у 1737 році. Наглядачем за будівництвом в садибі був опальний денщик самого царя Петра І Юрій Кологрівов, що вивчав архітектуру. Уникаючи безжального гніву царя за підтримку його сина Олексія, Кологрівов самовільно залишився в Італії, переховуючись там до смерті Петра. Прихильник італійського варіанту пізнього бароко, Кологрівов повернувся в Москву, де і знайшов роботу як архітектор в садибі Кусково. Саме Кологрівову віддають авторство проекту і побудови барокового павільйона Італійський будиночок.

Будівництво кам'яної церкви відбулося в нових для Москви формах західноєвропейського бароко. Церква має складний за формами дах, над яким височіє одна гранчата баня, яку вінчає скульптура янгола у повний зріст з хрестом. Досить новим для того часу було використання архітектурного ордеру та скульптури в декоруванні бані та даху. Використання скульптур в декорі православних церков було довгий час під забороною. На старій гравюрі 18 століття видно, що аттік церкви теж прикрашали об'ємні скульптури (святих чи апостолів з німбами). Під час останньої реставрації церкви Спаса скульптури не були відновлені, що знизило її художній образ.

За сучасними (на 2009 рік) оцінками будівля була концептуальною, адже власник бажав мати таку садибну церкву, щоб вражала гостей розкошами та багатством. До руйнації так званих Старих хором (первісного дерев'яного палацу в стилі бароко) церква разом з палацом складала цікавий бароковий ансамбль, якому не вистачало дзвіниці. Постійні перебудови в садибі і бажання володарів наздогнати швидкоплинну моду зруйнували той ансамбль. Зараз садибні будівлі складають дивовижний набір різностильових об'єктів від бароко до класицизму через низку проміжних стадій.

За часів СРСР церква була зачинена і використовувалась як допоміжні приміщення музею. Церква Спаса в садибі Кусково була реставрована і наново освячена у 1991 році.

Бароковий сад садиби Кусково[ред.ред. код]

Павільйон Ермітаж, стан на 2009 рік.

Сад бароко в садибі Кусково довго був найкращим в Підмосков'ї. Вважають, що його добре облаштували до візиту імператриці Елизавети у 1754 році. Імператрицю тішили чудернацькими стравами, нічним феєрверком та показом порцеляни Китаю.

В 1812 році садибу загарбали військові Наполеона Бонапарта, і тут недовго «хазяйнував» маршал Ней. Після відступу вояків Франції в садибі пограбували і попсували усе, що можна. Найцінніші речі, картини і гобелени вивіз сам маршал. Садибу і сад відновили, але без колишніх розкошів. Найбільших втрат зазнав саме сад бароко через воєнні руйнації та відсутність догляду. Власник садиби після 1861 року втратив садівників, а частину саду продав під дачні ділянки. Цілим залишив лише регулярну частину (її залишки та головні будівлі).

Після перевороту більшовиків 1917 року в садибі у 1919 р. створили краєзнавчий музей. Реставраційні роботи і повернення дещо первісного вигляду садиби і саду розпочалося з 1943 року. Бароковий сад відновили в спрощених формах за старими планами і гравюрами без копіткого вистрігання рослин і без використання кадочних культур.

Пейзажний парк «Гай» в Кусково[ред.ред. код]

Частина барокового парку Кусково, найверхній-Італійський будиночок.

Зміна моди на парк нового типу спонукала господаря підкоритися. І в 1770–1780 роки за садом бароко розпланували пейзажний парк, де були ставки природніх форм, штучні пагорби, хвилясті стежки. За природніми умовами ландшафти Кусково досить бідні, тому небагатий набір пейзажного парку збагатили новомодними павільйонами - Кофейня, Китайська вежа, Будиночок усамітнення, Храм тиші, Шомьєр, Левова печера, Храм Діани, Стог сіна.

Будиночок усамітнення і Стог сіна дивували занадто спрощеними фасадами і контрастом розкішно декорованих інтер'єрів. В Будинку усамітнення їх було 15. Храм Діани побудували на штучному пагорбі на зразок вавилонської вежі або мушлі равлика. В Храмі тиші, що стояв посеред лабіринту, поставили скульптуру Венери, давньоримської богині кохання. Було і особливе приміщення в парку, де для гостей виставляли картини. Моду диктував класицизм, тому чисельні будиночки, храми, альтанки мали неокласичний декор, але були побудовані з дерева. Поблизу звіринцю стояли Псарні та стайні. Ця частина парку постраждала від перебудов і руйнацій найбільше, фактично знищена.

Будівлі садиби-музею на 2009 р.[ред.ред. код]

Кусково на початку 21 ст.
  • Палац (1769–1775)
  • Садибна церква Спаса (1737—1739)
  • Кухонний флігель (1756—1757)
  • Голландський домік (1749)
  • Італійський домік (1755)
  • Кам'яна оранжерея (1761–1763)
  • Повітряний театр (1763)
  • Павільйон Ермітаж (1765–1767)
  • Оселя управителя (1810)
  • Вольєр для птахів (сучасна реконструкція)
  • Менажереї (сучасна реконструкція)
  • Американська оранжерея (сучасна реконструкція)
  • Швейцарський домік (1860)

Сучасне використання[ред.ред. код]

З травня 1919 року в садибі музей. Реставрації в 1958—1968 рр., в 1976—1980 рр. Садиба об'єднана з 1938 року з музеєм кераміки і носить назву Музей кераміки і «Садиба Кусково 18 століття».

Іконографія Кусково[ред.ред. код]

Зберігся великий архів садиби Кусково. План регулярної частини парку зафіксовано у 1782 році. Серед збережених матеріалів — гравюри П. Лорана і А. Міронова, малюнки М. Махаєва, уродженця Кусково. Краєвиди садиби малювали різні майстри 18-19 століть. Серед найцікавіших - маркетрі (дерев'яна мозаїка) на столешниці 18 століття для нот роботи Н. Васильєва.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Фасад цього будинку можна побачити в популярному радянському фільмі «Здрастуйте, я ваша тітка!», де він зазначений як «будинок полковника Чеснея».

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • О. А. Панкова, Кусково, М, 1959. (рос.)
  • І. М. Глозман, Л. В. Тыдман, Кусково, М, 1966. (рос.)
  • Н. А. Елизарова, театры Шереметевых, М, 1944. (рос.)
  • Н. Я. Тихомиров, архитектура подмосковных усадеб, М, 1955. (рос.)

Див. також[ред.ред. код]