Лазебник Юхим Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазебник Юхим Антонович
Народився 7 січня 1912(1912-01-07)
село Боровикове, тепер Звенигородського району Черкаської області
Помер 25 жовтня 2006(2006-10-25) (94 роки)
місто Київ
Національність українець
Партія КПРС
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

Юхи́м Анто́нович Лазе́бник (7 січня 1912(19120107), село Боровикове, тепер Звенигородського району Черкаської області — 25 жовтня 2006, місто Київ) — український журналіст, редактор газет, голова Спілки журналістів України (1965—1966 роки). Доктор філологічних наук (1965), професор (1967).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 грудня 1911 (7 січня 1912) року в селянській родині. У 1928—1932 роках — робітник копальні імені Леніна, у 1932—1934 роках — секретар комітету комсомолу на руднику імені Дзержинського в місті Кривому Розі на Дніпропетровщині.

З 1935 року перебував на журналістській роботі: літературний працівник, завідувач відділу Криворізької міської газети «Червоний гірник». Член ВКП(б) з 1937 року.

У 1937—1944 роках — співробітник республіканської газети «Комуніст».

Закінчив робітничий факультет, у 1938 році закінчив заочно три курси Криворізького педагогічного інституту Дніпропетровської області. У 1950 році закінчив екстерном Київський державний університет імені Тараса Шевченка.

У 1944—1953 роках — відповідальний редактор Волинської обласної газети «Радянська Волинь». Одночасно, у 1951—1953 роках — старший викладач факультету мови і літератури Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки.

У 1953—1956 роках — заступник завідувача відділу пропаганди ЦК КПУ.

У 1956—1973 роках — відповідальний редактор республіканської газети «Робітнича газета». Одночасно, від 1953 викладав у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка: викладач, доцент, професор кафедри теорії та практики радянської преси.

У 1961 році захистив кандидатську дисертацію «Печать — острейшее оружие критики и самокритики», а у 1965 році — докторську дисертацію «Проблеми літературної майстерності в журналістиці».

У 1965—1966 роках — голова Спілки журналістів України.

У 1974—1992 роках — завідувач кафедри дитячої і юнацької літератури та бібліотечної роботи з дітьми Київського інституту культури. Досліджував проблеми історії та теорії журналістики й публіцистики.

Потім — на пенсії у місті Києві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]