Лайта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лайта
47°44′10″ пн. ш. 16°13′48″ сх. д. / 47.73627777780577475° пн. ш. 16.23013888891678036° сх. д. / 47.73627777780577475; 16.23013888891678036
Витік Східна частина Віденського басейну
• координати 47°44′10″ пн. ш. 16°13′48″ сх. д. / 47.73627777780577475° пн. ш. 16.23013888891678036° сх. д. / 47.73627777780577475; 16.23013888891678036
Гирло Мошонський Дунай
• координати 47°52′07″ пн. ш. 17°17′16″ сх. д. / 47.868885000027773913° пн. ш. 17.288010000028° сх. д. / 47.868885000027773913; 17.288010000028
Басейн басейн Дунаю
Країни:  Австрія і  Угорщина
Регіон Нижня Австрія
Довжина 180 км
Площа басейну: 2138,1 км²
Середньорічний стік 10 м³/с
Притоки: Schwarzad, Pittend і Варме Фішаd
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Лайта (нім. Leitha, угор. Lajta) — річка в Австрії та Угорщині, права притока Дунаю. Несудноплавна.

Довжина — 180 км, середня витрата води близько 10 м ³/сек. На річці розташовані міста Вінер-Нойштадт, Брук-ан-дер-Лайта (Австрія) і Мошонмадьяровар (Угорщина). Останнє стоїть при впадінні Лайти в гирло Дунаю — Мошонський Дунай. Також на річці розташована низка дрібніших селищ.

Річка утворюється в Фішбахських Альпах на захід від Вінер-Нойштадт. Провідний напрям течії — на схід, біля Ніккельсдорфа входить на територію Угорщини. Між Ебенфуртом і Лайтапродерсдорфом і між Брук-ан-дер-Лайта і Гаттендорфом річка утворює кордон між Нижньою Австрією і Бургенландом, яка відповідає кордону між Австрією та Угорщиною до 1921 року. На правому березі річки біля угорського кордону тягнуться Лайтські гори.

Від річки відходить кілька каналів, які живлять малі гідроелектростанції. На окремих ділянках ці канали забирають більшу частину води Лайти. У річку впадає декілька річок, у тому числі річка Шед.

Річка Лайта дала назву Цислейтанії і Транслейтанії, двом складовим частинам Австро-Угорщини, утвореним з Австро-угорської угоди 1867 року. Терміни Цислейтанія і Транслейтанія буквально означають «по цей» і «по той бік Лайти».

Посилання[ред. | ред. код]

  • Josef Lampel: Erörterungen und Materialien zur Geschichte der Leithagrenze. Blätter des Vereins für Landeskunde von Niederösterreich, 33. Jg., Nr. 6–8. Wien 1899
  • Heinrich Zwittkovits: Von Cyligendorf zu Zillingdorf. Eigenverlag der Marktgemeinde Zillingdorf, 2004