Лакарія блискуча
| ?Лакарія блискуча | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Гриби (Fungi) |
| Підцарство: | Вищі гриби (Dikarya) |
| Відділ: | Базидіомікотові (Basidiomycota) |
| Підтип: | Agaricomycotina |
| Клас: | Агарикоміцети (Agaricomycetes) |
| Підклас: | Agaricomycetidae |
| Порядок: | Агарикальні (Agaricales) |
| Родина: | Гіднангієві (Hydnangiaceae) |
| Рід: | Лакарія (Laccaria) |
| Вид: | Лакарія блискуча |
| Біноміальна назва | |
| Laccaria laccata (Scop.) Cooke, 1884 | |
| Посилання | |
| Laccaria laccata | |
| 133492 | |
| 36061 | |
| MB: | 119173 |
| IF: | 119173 |
Лакарія блискуча[1], лаковиця рожева (Laccaria laccata) — гриб роду лакарія родини гіднангієві (Hydnangiaceae).
Шапинка цегляно–коричнева, іноді буро–червона. У зрілих і старих грибів у суху погоду шапка ніби вицвітає. У діаметрі шапка до 11 см. У молодих плодових тіл випукла, у зрілих — плоска, а в перезрілих увігнуто–плоско розпростерта. Якщо уважно придивитись до шапки, то впадає у вічі те, що її край часто нерівно зігнутий, наче лопатями посічений. У молодих грибів поверхня шапки гладенька, у дорослих вона вкрита оригінальними лусками, здалека нагадує пух. Ніжка — 2-6 х 0,4-1,3 см, кольору шапки. М'якуш рожевуватий, бурувато-рожевуватий.
Зустрічається у хвойних та листяних лісах. В Україні зустрічається повсюди.
Їстівний шапковий гриб, який вживають свіжим. Для приготування страви використовують лише шапинку, тому що ніжка занадто жорстка. У інших джерелах зазначають, що гриб не їстівний.[2]
- ↑ М. Я. Зерова, Сосін П. Є., Роженко Г. Л. Базидіоміцети. Книга 2. Болетальні, стробіломіцетальні, трихоломатальні, ентоломатальні, русулальні, агарикальні, гастероміцети // Визначник грибів України. — Київ : Наукова думка, 1979. — Т. 5. — С. 167-168.
- ↑ E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007. — 384 p. — P. 256.
- Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С.35