Лебедєв Олександр Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лебедєв Олександр Олексійович
Народився14 (26) листопада 1893
Паневежис, Ковенська губернія, Російська імперія
Помер15 березня 1969(1969-03-15) (75 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
ПохованняБогословське кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьфізик, політик
Галузьоптика
Alma materфізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
ВчителіDmitry Rozhdestvenskyd
Знання мовросійська
ЗакладДержавний оптичний інститут і Санкт-Петербурзький державний університет
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія 2 ступеня Сталінська премія 2 ступеня Ленінська премія

Олександр Олексійович Лебедєв (26 листопада 1893(18931126), місто Поневеж Ковенської губернії, тепер місто Паневежис, Литва — 15 березня 1969, місто Ленінград, тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація) — радянський і російський науковець, фізик, доктор фізико-математичних наук (1935), член-кореспондент Академії наук СРСР (з 29.01.1939 по Відділенню математичних та природничих наук), академік Академії наук СРСР (з 27.09.1943 по Відділенню фізико-математичних наук (фізика)), фахівець в галузі прикладної та електронної оптики, оптики атмосфери і гідрооптики, лазерної техніки, теорії склоподібного стану, вивчення властивостей та будови скла, космічного випромінювання. Депутат Верховної Ради СРСР 3—4-го скликань (в 1953—1958 роках). Герой Соціалістичної Праці (21.06.1957).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 (26) листопада 1893 року в родині директора і викладача фізики Поневезького реального училища Олексія Степановича Лебедєва. У 1911 році закінчив реальне училище в Санкт-Петербурзі.

З 1911 по 1916 рік навчався на фізико-математичному факультеті Санкт-Петербурзького університету. У 1916 році закінчив Петроградський університет по кафедрі фізики; дипломна робота — «Про застосовність закону Стокса для рідких кульок, що рухаються у в'язкому середовищі» (тема запропонована І. Боргманом, керівник А. Афанасьєв). Був залишений в університеті для підготовки до професорського звання.

З 1916 року Лебедєв за пропозицією професора Д. Рождественського займався дослідженням впливу термічної обробки на властивості скла — спочатку у Фізичному інституті Петроградського університету, а згодом — в лабораторії цеху варіння оптичного скла, створеного на Петроградському порцеляновому заводі.

З 1919 року працював в Державному оптичному інституті (ДОІ) в Петрограді де багато років очолював організований ним сектор прикладної фізичної оптики.

У 1922—1926 роках — позаштатний викладач, старший асистент кафедри фізики Петроградського університету.

У 1925 році був включений до групи дослідників, які працювали під керівництвом Качалова ще з 1914 року, завдяки яким у 1926 році було отримане перше радянське оптичне скло.

У 1930 році поїхав на дев'ять місяців у наукове відрядження до Англії, працював у лабораторії професора У. Брегга в Королівському інституті (лабораторія Деві-Фарадея, Лондон); вивчав методику рентгенівського аналізу, а також досліджував дифракцію електронів від порошкоподібних речовин.

Влітку 1934 року керував експедицією ДОІ на Ельбрусі: проводив роботи з визначення прозорості хмар у різних частинах спектру; вимірювання інтенсивності сонячної радіації в крайній інфрачервоній частині спектру (400 мкм), інтенсивності зеленої лінії неба вночі та в сутінках, яскравості неба під час сутінків.

У квітні 1935 року затверджений у званні дійсного члена Оптичного інституту в Ленінграді.

У 1944—1952 роках — науковий керівник науково-дослідного інституту (НДІ—801) Народного комісаріату оборонної промисловості СРСР (потім Міністерства електропромисловості СРСР).

З 1947 року — професор, завідувач кафедри електрофізики фізичного факультету Ленінградського державного університету імені Жданова. Також був членом Вченої ради Ленінградського інституту точної механіки і оптики.

Помер 15 березня 1969 року в Ленінграді. Похований на Богословському цвинтарі Ленінграда (Санкт-Петербурга).

Напрями наукової діяльності

[ред. | ред. код]
  • електронна оптика (електронні мікроскопи, електронографи, мікроаналізатори, електронно-оптичні перетворювачі та інші прилади та установки);
  • дослідження властивостей напівпровідників та їхнє технічне застосування в оптико-електронних приладах;
  • вивчення методів та створення апаратури світлової локації, аналога радіолокації (прилади мають широке застосування — від геодезії до військової техніки);
  • дослідження швидкоплинних процесів, та створення установок та приладів, що дозволяють фіксувати їх фотоспособом через інтервали у стотисячні та мільйонні частки секунди;
  • вивчення умов проходження оптичного випромінювання через атмосферу;
  • дослідження короткохвильового оптичного випромінювання Сонця та рентгенівського випромінювання за межами земної атмосфери за допомогою космічної апаратури;
  • створення, вивчення та застосування лазерних джерел випромінювання; тепловізійні прилади та методи візуального контролю температури поверхні об'єкта (прилади, що застосовуються в медичній практиці, дозволяють проводити діагностику, обумовлену зміною температури шкірного покриву).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Лебедев Александр Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. 3-е изд. Москва: Советская энциклопедия, 1969—1978. (рос.)
  • Лебедев Александр Алексеевич (рос.)