Легуан
| Легуан | |
|---|---|
| Географія | |
| 6°55′ пн. ш. 58°25′ зх. д. / 6.917° пн. ш. 58.417° зх. д.Координати: 6°55′ пн. ш. 58°25′ зх. д. / 6.917° пн. ш. 58.417° зх. д. | |
| Країна | |
 Гаяна | |
| Населення |
|
  Легуан Легуан (Гаяна) | |
 | |
 Легуан у Вікісховищі | |
Острів Легуан — невеликий острів, розташований у дельті річки Ессекібо на узбережжі Гаяни, Південна Америка. Острів має форму крила чайки, довжину 9 миль (14 км) і ширину 2 милі (3,2 км) у найширшому місці, що робить його площу приблизно 12 миль (19 км) квадратними. Коли поселенці вперше прибули на острів, вони знайшли багато ігуан, звідси і назва острова Легуан (легуан — голландське слово, що означає «ігуана»).[1]
Демографія[ред. | ред. код]
Станом на 2018 рік населення Легуана становить 2500 осіб, які проживають у 36 селах.[2] Поселення включають Мерівілль, Ле Багатель, Річмонд Хілл[3] і Уніформ.[4]
За останнє десятиліття населення досить швидко скоротилося, оскільки жителі переїжджають до більш урбанізованих частин Гаяни або мігрують, часто до США, Канади, Великої Британії або на різні острови Карибського басейну. Легуан — це передусім громада, що займається вирощуванням рису та розведенням великої рогатої худоби.[1] Інші професії на острові включають державне управління, викладання, охорону здоров'я та поліцію.
Приблизно 82 % легуанців мають східноіндійське походження, а 17 % — африканське. Решта, приблизно 1 % населення, — це іноземці китайського, канадського, американського та англійського походження, більшість з яких беруть участь у роботі з розвитку громади разом з релігійними або державними організаціями. Більшість жителів Легуану сповідують індуїзм. Меншість сповідує іслам, християнство і растафаріанство. Легуан розташований на річці Ессекібо, поруч з іншим островом під назвою Вакенаам. На острові розташовано 6 рисових заводів;[1] найбільші з них — Мустафа Паша, Басеран Паша, Чандс, RN Persaud & Company LTd та Ojha's. Основним видом транспорту на Легуані є велосипед, а також деякі послуги таксі, але немає автобусів.[4] Багато людей також мають мотоцикли. Невелика група людей також має автомобілі.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
На острові знаходиться регіональний урядовий офіс для островів Ессекібо. Регіональний офіс обслуговує інші населені острови дельти річки Ессекібо, острів Вакенаам та острів Хогг. У Легуані є п'ять початкових шкіл і одна середня школа. Середня школа наразі обслуговує близько 300 учнів з сьомого по одинадцятий класи або з першого по п'ятий класи.[1]
Легуан обслуговується Департаментом транспорту і гаваней Гаяни, який забезпечує два щоденні рейси в обидва кінці до Паріки і назад великими моторними суднами, однак з 2020 року кількість рейсів було скорочено через COVID-19.[5] Багато мешканців Легуану їздять за покупками на ринки просто неба у Паріці, що відбуваються щочетверга та щонеділі. Незалежні швидкісні катери-таксі також регулярно обслуговують острів з пристані Паріка. Електропостачання на Легуані з'явилося лише у 1997 році від компанії Guyana Power & Light, а телефонний зв'язок, як стаціонарний, так і мобільний, — у 1999 році від Guyana Telephone & Telegraph. На острові є три основні дороги з твердим покриттям, дві з яких проходять вздовж північного і південного узбережжя, а також дорога, що перетинає острів, з'єднуючи прибережні дороги. У 2005 році уряд Гаяни побудував на острові притулок для туристів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Leguan – paradise steeped in rich history. Department of Public Information. Процитовано 24 August 2020.
- ↑ Life on Leguan Island. Guyana Chronicle. Процитовано 24 August 2020.
- ↑ La Bagatelle, Leguan. Stabroek News (амер.). 21 квітня 2019. Процитовано 12 січня 2021.
- ↑ а б Uniform. Stabroek News (амер.). 2 вересня 2018. Процитовано 12 січня 2021.«Uniform». Stabroek News. 2018-09-02. Retrieved 2021-01-12.
- ↑ Coronavirus: Ministry announces revised ferry schedules. Stabroek News. Процитовано 24 August 2020.