Лелик Петро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Лелик
Народився 1960
Лосяч, Борщівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер 3 лютого 2013(2013-02-03)
Київ, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність радник голови КМУ, керівник аналітичного центру при Призедентові України Л.Кучмі
Відомий завдяки публіцист, політолог, аналітик
Конфесія православний
У шлюбі з Надія Степула
Діти Анастасія, Яна


Петро Лелик, (нар. 1960 року на Тернопільщині — † 3 лютого 2013 р. у Києві) — український політолог, радник прем'єр-міністра Л.Кучми (1992–1993), керівник аналітичного центру при президентові України Л.Кучмі (1994–2004), автор багатьох публікацій.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1987 році опублікував у співавторстві з Андрієм Лазарчуком російськомовну статтю «Голем хочет жить», у якій критично аналізувалося походження і становлення радянського адміністративно-господарського апарату. З огляду сучасності у тій статті не були враховані усі вагомі обставини і тому висновки й рекомендації вийшли хибними.

1989–1990 рр. — довірена особа на виборах у ВР УРСР відомого дисидента В.Чорновола.

1990–1992 пацював в обласній раді Львівської обл.

1992–1993 рр. — радник премєр-міністра Л.Кучми.

1994–2004 рр. — керівник аналітичного центру при президентові України Л.Кучмі.

Після Помаранчевої революції був усунутий з займаної посади але продовжував займатися політологією і публіцистикою. «Критикував» «помаранчевих» керівників держави В.Ющенка, Ю.Тимошенко і A.Яценюка (останнього порівнював з царевбивцею Я.Свердловим[1])… за відсутність державного мислення, за дріб'язковість і за допущення в Україні панування олігархату «Великого базару» і практики соціал-дарвінізму. Після приходу до влади В.Януковича передбачав ще один Майдан («другу українську революцію» організовану іноземцями з метою розколу України[2]), що і справдилося у листопаді-грудні 2013 року у вигляді Євромайдану.

Головним завданням української держави в сучасних умовах він вважав «усунення великого капіталу від влади і припинення практики соціал-дарвінізму».[3]

Раптово помер 3 лютого 2013 року у 52-річному віці.

Публікації[ред. | ред. код]

  • Голем хочет жить (1987) (рос.)
  • Зимбабве как национальная мечта — 1 (2009) (рос.)
  • Зимбабве как национальная мечта — 2 (2009) (рос.)
  • Країна загального режиму — 1 (2011)
  • Країна загального режиму — 2 (2011)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Петр Лелик Зимбабве как национальная мечта — 2
  2. Лелик ПетроКраїна загального режиму — 1
  3. Петр Лелик Зимбабве как национальная мечта — 2