Листи до Джульєтти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Листи до Джульєтти Picto infobox cinema.png
Letters to Juliet
Жанр романтична драма,
комедія
Режисер Гері Вінік
Продюсер Кароліна Каплан
Елен Баркін
Марк Кентон
Сценарист Хосе Рівера
Тім Салліван
У головних
ролях
Аманда Сейфрід
Кріс Іган
Ванесса Редгрейв
Гаель Гарсія Берналь
Франко Неро
Оператор Marco Pontecorvo[d]
Композитор Андреа Герра
Кінокомпанія Summit Entertainment
Тривалість 105 хв.
Мова англійська
Країна США
Італія
Рік 2010
Кошторис $30 мільйонів [1]
IMDb ID 0892318
letterstojuliet-movie.com

«Листи до Джульєтти» (англ. Letters to Juliet) — американська романтична драма 2010 року. В головних ролях фільму Аманда Сейфрід, Кріс Іган, Ванесса Редгрейв, Гаель Гарсія Берналь, і Франко Неро. Це був останній фільм режисера Гері Вініка. Фільм з'явився в прокаті в Північній Америці та інших країнах 14 травня 2010 року. Ідея фільму був навіяна науково-популярною книгою «Листи до Джульєтти» Лізи та Сіл Фрідман, в якій розповідається про явище листування до найвідомішої романтичної героїнї Шекспіра.

Сюжет[ред. | ред. код]

Софі (Аманда Сейфрід) — молода американська жінка, яка працює для американського щотижневика The New Yorker журналістом, відповідальним за перевірку фактів. Вона їде в попередній медовий місяць зі своїм нареченим шеф-кухарем Віктором (Гаель Гарсія Берналь) у Верону, Італія. Віктора не зворушує романтика Італії, і він використовує свій час, на пошук можливостей відкриття свого ресторану, часто нехтуючи Софі. Софі випадково виявляє «лист Джульєтті» без відповіді, написаний Клер Сміт в 1957 році, — один із тисячі послань, залишених у Веронському дворі Коханця, на які зазвичай відповідають «секретарі Джульєтти». Вона відповідає на лист і, протягом тижня тепер уже літня Клер (Ванесса Редґрейв) приїжджає до Верони з її вродливим онуком адвокатом Чарлі (Кріс Іґан). Клер і Софі відразу симпатизують одне одному, а от Чарлі і Софі не ладнають зовсім. Дотримуючись порад з листа Софі, Клер вирішує знайти її давно втрачену любов, Лоренцо Бартоліні (Франко Неро). Софі, думаючи, що історія Клер могла б допомогти їй з письменницькою кар'єрою, допомагає Клер. Вони дізнаються, що існує кілька Лоренцо Бартоліні, що живуть в цьому районі. Після багатьох днів проведених у пошуках потрібного Лоренцо, вони виявляють, що він мертвий. Чарлі звинувачує Софі, що та засмутила його бабусю. Він звинувачує її не знаючи, в чому полягає реальна втрата. Клер, ставши свідком суперечки, каже Чарлі, що він був неправий і мати Софі покинула її, коли вона була маленькою дівчинкою. На наступний день, Клер наполягає на тому, що Чарлі вибачитися перед Софі за сніданком, що він і робить. Після вечері, Софі виходить з Чарлі на прогулянку і розмовляє з ним про любов. Вони цілуються. Наступние ранок — це їх останній день пошуків Лоренцо. З примхи, Клер вказує Чарлі на виноградник і питає, чи може він зупинитися, щоб вони могли випити на прощання з Софі. Коли Чарлі їде дорогою, Клер бачить молодика, який виглядає точно так само, як і її Лоренцо. Вони виявляють, що це онук Лоренцо Бартоліні, і Клер з Лоренцо знаходять одне одного. Повернувшись до Нью-Йорка, Софі розлучається з Віктором і повертається до Верони на весілля Клер і Лоренцо. Вона знаходить Чарлі з іншою жінкою, Патрісією, і вибігає плачучи. Чарлі виходить, щоб знайти її, і вона зізнаються, що вона любить його, але каже йому, щоб він повертався до Патрісії. Чарлі каже Софі, що ця жінка його двоюрідна сестра, і каже Софі, що він любить її. Він забирається по виноградній лозі на балкон, але випадково падає вниз, і вони цілуються, як він лежить на землі.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Roger Ebert. «Letters to Juliet Review»
  2. Листи до Джульєтти на сайті IMDb (англ.)