Лужна батарейка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лужні батареї

Лужна батарея, або лужна марганцево-цинкова батарея (англ. alkaline battery) — вид електричних батарей, принцип дії яких пов'язаний з реакцією цинку з діоксидом марганцю (Zn/MnO2). Лужні батареї являють собою деяке поліпшення технології вугільно-цинкових батарей (сольових марганцево-цинкових батарей) XIX-го століття. Однією з перших компаній, що освоїли їх промисловий випуск є DURACELL (США).[1] Найбільш поширеними типорозмірами є: R03, R6, R14 і R20.

Технологія виробництва лужних батарейок була розроблена і впроваджена у вжиток у 50-х рр. XX століття. Основні зміни торкнулися хімічного складу електроліту, який став більш лужним, що дозволило збільшити в рази щільність і термін придатності батарей, а також відрізняється конструкція — корпус служить просто для захисту, і не приймає участі у хімічних реакціях. Перезарядні лужні батарейки дозволяють повторне використання спеціально розроблених елементів.

Будова[ред.ред. код]

Стандартні батареї складаються з чотирьох основних компонентів:

  1. Анод — негативно заряджений "паливний" електрод, що містить електрони, які живлять пристрої. У цих батареях представляє желеподібну суміш активного цинку і лужного електроліту. Цинк високого ступеня чистоти у вигляді порошку дозволяє суттєвоо збільшити поверхню реакції.
  2. Катод — позитивно заряджений електрод, що приймає електрони з зовнішнього кола й допомагає їхньому проведенню. Катод являє собою суміш вугілля і діоксиду марганцю. Розміщується навколо анода і електроліту і відокремлюється шаром нетканого матеріалу.
  3. Електроліт — провідник заряду між анодом і катодом всередині елемента. Електролітом є концентрований розчин гідроксиду калію (КОН) з добавками ZnO інколи LiOH, який загущується природними або полімерними сполуками.[1]
  4. Сепаратор — матеріал, що забезпечує бар'єр між анодом і катодом з метою запобігання їхньому дотиканню та забезпечення вільного руху заряду.
Поперечний перетин лужної батареї:
positive connection – металевий ковпачок для позитивного зв'язку
current pick up – струмознімання вгору – вугільний стрижень, просочений сполуками на основі парафіну для зменшення втрат води з електроліту. Зверху струмопровід обтиснутий металевим ковпачком для позитивного зв'язку
zinc anode – цинковий анод – цинк у вигляді порошку розміщують в центральній частині батареї
ion conducting separator – іонопровідний сепаратор
outer casing – зовнішній корпус сталевий нікельований. На нього може бути одягнутий картонний або полімерний футляр
manganese oxide cathode – катод являє собою суміш вугілля і діоксиду марганцю. Активну масу позитивного електроду підпресовують до внутрішньої стінки сталевого нікельованого корпусу
pressure expansion seal
protective cap – захисний ковпачок
negative terminal – негативний полюс
Слід пам'ятати, що сольові і лужні елементи мають різну полярність корпусу: у сольових він є мінусовим полюсом, у лужних — позитивним.

Хімія[ред.ред. код]

У лужній батарейці, анод зроблений з цинкового порошку, що дає більшу поверхню для збільшення потоку електронів, катод в свою чергу складається з діоксиду марганцю. На відміну від цинко-вугільних батарейок електролітом є гідроксид каліюцинково-вугільних хлорид амонію або хлорид цинку).

Напів-реакції що здійснюються в в лужній батарейці:[2]

Zn (s) + 2OH (aq) → ZnO (s) + H2O (l) + 2e
2MnO2 (s) + H2O (l) + 2e →Mn2O3 (s) + 2OH (aq)

Особливості[ред.ред. код]

Використовуючи лужний електроліт та інші активніші інгредієнти, лужний елемент отримав значні переваги в роботі порівняно з вугільно-цинковими батарейками. Лужна батарейка має більшу щільність енергії, більший термін зберігання та багато інших переваг порівняно зі звичайними вугільно-цинковими батареями.

Якщо порівнювати сольові батареї тих же габаритів з лужними батареями, то останні, при безперервному розряді середніми і підвищеними струмами, забезпечують ємність більшу до 7–10 разів. Також вони краще працюють при низьких температурах: при -20°С віддають таку ж ємність, як сольові в режимі безперервного розряду при кімнатній температурі. Швидкість саморозряду є нижчою: після одного року зберігання при +20°С або трьох місяців при +50°С втрати ємності становлять ≈ 10 % від початкової. Через щільнішу активну масу і використання сталевого корпусу лужні елементи при тих же габаритах зазвичай важче сольових на 25–50%.

Лужні батарейки добре підходять для пристроїв з енергоспоживанням від десятків до кількох сотень міліампер - за ємності порядку 2 ... +3 А * год вони забезпечують цілком розумний час роботи. На жаль, є в них і істотний мінус: великий внутрішній опір. Якщо навантажити батарейку дійсно великим струмом, її напруга сильно просяде, а значна частина енергії буде витрачатися на нагрів самої батарейки - в результаті ефективна ємність лужних батарейок сильно залежить від навантаження.

Термін зберігання[ред.ред. код]

Термін зберігання батарей залежить від рецептури активних мас, конструктивного виконання та розмірів батарей і складає від від 1 до 3 років. Наприкінці гарантованого терміну збереження втрати ємності елемента можуть складати до 30–40% від номінальної її величини. У деяких виробників термін зберігання батарей наблизився до 10 років.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Шембель О. М., Білогуров В. А. Основні характеристики сучасних хімічних джерел струму різних електрохімічних систем // Сучасна спеціальна техніка. Науково-практичний журнал. — № 2(17), 2009. (с.:66-86)
  2. Battery FAQ at www.powerstream.com

Джерела[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]