Лужницький Григорій Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Леонідович Лужницький
Народився 27 серпня 1903(1903-08-27)
с. Сороцьке, нині Теребовлянський район, Тернопільська область (за іншими даними — м. Львів), Україна
Помер 3 березня 1990(1990-03-03) (86 років)
м. Циннемінсон, штат Нью-Джерсі, США
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина Польща Польща УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність поет, драматург
Батько Леонід Лужницький

Гри́горій Леонідович Лужни́цький (27 серпня 1903, с. Сороцьке (за іншими даними — м. Львів), нині Теребовлянського району Тернопільської області — 3 березня 1990, м. Циннемінсон, Нью-Джерсі, США) — український вчений, поет, драматург, театральний критик, історик театру, театрознавець. Син о. Леоніда Лужницького.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вчився до приходу царських військ до Львова (1915) в Академічній ґімназії, згодом приватно. В травні 1921 р. записався на студії в Українському Тайному Університеті, а в 1922 р. став засновником і членом Товариства українських католицьких письменників «Логос» та членом видавництва цієї ж назви і самостійним видавцем бібліотеки зі світової літератури під назвою «Меріяма». В Тайному Університеті Лужницький слухав виклади таких корифеїв української науки, як: Василь Щурат, Іван Белей, Кирило Студинський та Мирон Кордуба.

У березні 1922 р. Лужницький виїхав до Ґрацу на дальші студії в університеті ім. Карла Франца, а згодом перенісся по Праги, де завершив студії докторантом із «landabilem legitimus» 21 червня 1926 р. Тема його дисертації «Розвій української лірики 19-го століття».

З 1927—1931 р. працював редактором журналу «Поступ», який був у той час місячником літератури і життя.

Згодом Лужницький став молодшим співробітником Академії Наук, в мережу якої включено НТШ, а всі його члени стали її співробітниками. Членом НТШ Лужницький став ще в 1927 році. Ректор Львівського університету Кирило Студинський призначив Лужницького своїм асистентом, а Михайло Возняк — членом літературознавчої секції як спеціаліста у справах театру.

У серпні 1944 року Лужницький із родиною виїхав до Турки над Стриєм, а звідти — до Ґрацу. Як колишній студент університету, він мав змогу там працювати і 1945 року його призначено асистентом професора Фелікса Шмідта, керівника слов'янського відділу університету. У Ґрасі Лужницький отримує ступінь доктора габілітованого за працю Die Entstehung des ukrainischen Theatres і розпочинає викладацьку діяльність.

В кінці 1949 р. Лужницький переїхав із дружиною та дітьми до Філадельфії, де з 1959 по 1965 року був професором-гостем в Пенсильванському університеті, служив теж керівником Народного університету, продеканом факультету літератури УТГІ з Мюнхену (філія в Нью-Йорку). З Володимиром Дорошенком (1879—1985) та Данилом Богачевським (1890—1985) заснував Осередок Праці НТШ у Філадельфії.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Автор п'єс: «Голгофа» (1934), «Камо грядеші» (1934), «Ой, Морозе, Морозенку!», «Посол до Бога» (1935), «Дума про Нечая» (1936); прозових творів: «Кімната з одним входом» (1930), «Гало, гало, напад на банк» (1935), «Товариші усміху» (1938), «0-313» (1950), «Генерал В» (1951); збірки нарисів: «Чорний сніг» (1928); збірки віршів: «Вечірні смутки» (1924); наукових праць: «Нарис сучасної галицької поезії» (1925), «Українська література в рамках світової літератури» (1961 англ. мовою)

та інших.

Драматичні твори[ред. | ред. код]

  • Ой, Морозе, Морозенку
  • Ой, зійшла зоря над Почаєвом
  • Слово про Ігорів похід
  • Дума про Нечая
  • Гоглога
  • Камо грядеши?
  • Лицарі ночі
  • Муравлі
  • Посол до Бога
  • Жабуриння
  • Подружжня у двох помешканнях

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Історія українського театру
  • Христос як герой у візантійських і східнослов'янських літургічних містеріях
  • Літургійний театр в Україні
  • Літургійні елементи в історії українського театру
  • Театрально-соціологічні елементи в драматичній творчості Івана Франка
  • Іван Франко про завдання і цілі театру

Джерела[ред. | ред. код]

  • Б. Мельничук, Б. Пиндус. Лужницький Григорій Леонідович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 399–400. — ISBN 966-528-199-2.
  • Г. Івахів, Й. Подоляк, В. Уніят. Сороцьке // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 325. — ISBN 978-966-457-246-7.
  • Григор Лужницький: Український театр. Наукові праці, статті, рецензії: Збірник праць у 2 томах. — Львів: 2004.
  • Вівчарик Н. Особливості поетичної творчості Григора Лужницького // Галичина: Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. — 2003. — № 9. — С. 154—159.
  • Збірник праць і матеріялів на пошану Григорія Лужницького (1903—1910) // Записки НТШ. Праці філологічної секції. Т. ССХІІ. — Львів — Нью-Йорк — Париж — Сідней — Торонто, 1996. — 357 с.
  • Лужницький Г. Непереможні слов'яни: Нарис історії серболужицької літератури з 1945 р. // Літературні процеси після Другої світової війни: Огляди і вибрані питання української та інших літератур. — Філадельфія — Нью-Йорк, 1982. — С. 133—138.
  • Луців Л. Меріям-Лужницький «Ой Морозе, Морозенку» // Література і життя. Літературні оцінки. -Джерзі Ситі — Нью-Йорк: Свобода, б. р. — С. 416—418.
  • Рудницький Л. Драматургія Григора Лужницького // Лужницький Григор. Посол до Бога. — Івано-Франківськ, 1996. — С. 3-40.
  • Сирота Л. Б. Лужницький Григір (Григорій-Микола) Лео­нідович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Хороб С. Українська релігійна драма // Лужницький Григор. Посол до Бога. — Івано-Франківськ,1996. — С. 236—242.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.