Лука (рослинність)
Лу́ки[1], або луг[2] — ділянка ґрунту в умовах достатнього або надмірного зволоження, вкрита переважно багаторічними трав'янистими рослинами, в основному злаками та осоковими. Зазвичай використовується як пасовища для домашньої худоби та як сіножаті. Всі луки характеризуються наявністю травостою та дерену.
Терміни лука і луг за походженням сходять до двох фонетичних варіантів індоєвропейського кореня зі значенням «гнути, кривити» — *lenk- і *leng-, звідки походять прасл. *lǫka і *lǫgъ відповідно. Первісним значенням обох слів було «кривизна»[3][4].
У давньоруській мові слово лꙋка позначало «вигин», зокрема «вигин річки», а також «хитрість, підступність»[3]. Ця семантика збереглася в укр. лука́ («вигин краю сідла»; «вигин річки або берега моря»)[1] і лукавий («хитрий, підступний»)[5]. Водночас д.-рус. лꙋгъ вживалося в значеннях «ліс», «болото», «низина», «заплавна лука»[4].
З XV століття ст.-укр. лꙋка засвідчене в сучасному розумінні «рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю»[6][7], а лꙋгъ — у значенні «поросла лісом низина»[8], яке відбилося в назві Великого Лугу[6][9]. Іще на початку XX століття «Словарь української мови» Бориса Грінченка подавав укр. луг винятково в давньому значенні[10], що досі живе в літературній мові як застаріле[2][11].
У сучасній мові лу́ка і луг[ком. 1] вважаються синонімами, хоча останнє часто позначає луку, котра поросла кущами[13][11].
Луки класифікуються за місцем розташування на материкові, гірські та заплавні.
Найкращі і найпродуктивніші луки у долинах річок, де дерева не можуть рости через поверхневі води.
-
Луки в червні -
Луки біля с. Батьки -
Льон на луках Січеславщини -
Червневий луг біля Лозуватки -
Чебрець на степовому лузі -
Шавлія поникла на луках Сумщини -
Лучні трави коло лісу -
Материнка в лузі -
Квітучі луки Січеславщини -
Лучні квіти України -
-
Заквітчаний луг -
Прикарпатська лука
- Болотна лука
- Заплава
- Оболонь
- Блоні
- Обростання
- ↑ Слід мати на увазі, що співзвучне луг («гідроокис натрію, калію та інших металів»; «водний настій попелу для миття, прання») має інше походження. Це слово сходить до прасл. *lugъ (*luga), запозиченого з давн.в-нім. louga[12].
- ↑ а б Лука // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Луг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Лука I // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ а б Луг I // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Лукавий // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ а б Лугъ; Лоука // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.. — К. : Наукова думка, 1977. — Т. 1: А — М. — С. 557.
- ↑ Лука // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2010. — Вип. 16. — С. 107.
- ↑ Лугъ, луг // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2010. — Вип. 16. — С. 105—106.
- ↑ Василюк, Олексій (5 жовтня 2023). Що сьогодні відбувається на дні вже колишнього Каховського водосховища?. Українська правда. Життя. Процитовано 17 вересня 2024.
- ↑ Луг // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ а б Дєдов О. О. Лучно-пасовищний ландшафт: поняття, етимологія та наукове визначення // Наукові записки Вінницького педуніверситету. — 2010. — Вип. 20. — С. 94—100. — (Географія).
- ↑ Луг II // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ ЛУКА — ЛУГ // Літературне слововживання. slovopedia.org.ua. Процитовано 16 вересня 2024.