Лукуга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лукуга
fr/Lukuga
River Lukuga, Kalemia.jpg
Вид на Лукугу з мосту в Каламіє
5°40′00″ пд. ш. 26°55′00″ сх. д. / 5.6666694444721779078° пд. ш. 26.91666944447177911570° сх. д. / -5.6666694444721779078; 26.91666944447177911570
Витік Танганьїка, на північ від міста Каламіє
висота, м 850[1]
Гирло Луалаба
• координати 5°40′00″ пд. ш. 26°55′00″ сх. д. / 5.66667° пд. ш. 26.91667° сх. д. / -5.66667; 26.91667
Басейн ЛуалабаКонго (річка)Атлантичний океан
Країни: Flag of the Democratic Republic of the Congo.svg ДР Конго
Регіон Катанга
Довжина 320
Площа басейну: 244500
Притоки: Kalimabenge[d], Q3193682? і Q3346647?
Водойми в руслі Танганьїка
GeoNames, Global Geosites 210682

Лукуга (фр. Lukuga) — річка в Демократичній Республіці Конго, права притока Луалаби, єдина річка, що витікає з озера Танганьїка. Площа басейну — 244 500[2] км ².

Географія[ред. | ред. код]

Лукуга випливає з озера Танганьїка на північній околиці Каламіє, центру провінції Танганьїка, і тече вздовж північного краю плато Катанга[en] на захід, впадаючи в Луалабу між містами Кабало та Конголо.

Гідрологія[ред. | ред. код]

Лукуга становить великий інтерес для гідрологів, оскільки обсяг води, яку річка несе з озера, зазнає з часом великих коливань. Річковий стік є найбільшим в травні та найменшим в листопаді, відповідно до сезонних коливань рівня води в озері. Річка дуже чутлива до довгострокових змін клімату, таких як неолітичний субплювіал. З 1965 року стік має тенденцію до збільшення, хоча повний відтік річки Конго в цей же період часу зменшується.

Оскільки весь стік Танганьїки здійснюється через Лукугу, основною притокою може вважатися річка Рузізі.

Природа[ред. | ред. код]

Басейн Лукуги переважно займають екваторіальні вологі джунглі. У річці мешкають багато гіпопотамів та крокодилів, на берегах гніздиться безліч птахів. Вважають, що Лукуга відносно пізнішого походження, і до її утворення вся витрата води в озері Танганьїка здійснювалася, мабуть, лише за рахунок випаровування[3]. Науковці висловлюють припущення, що саме через води Лукуги багато видів тварин і риб басейну річки Конго досягли озера та істотно потіснили сформовану в ньому давню та ендемічну фауну[4].

Мости[ред. | ред. код]

Через Лукугу побудовано 3 мости. Найстаріший — недалеко від витоку, в північній частині Каламіє, є продовженням бульвару Лумумби, що простягається через все місто. Під час президентства Мобуту були побудовані спочатку залізничний міст на ділянці між Кабало та Конголо, а потім автомобільний, який поєданав Конголо з східними районами країни. Частиною цього масштабного проекту повинен був стати ще один автомобільний міст через Лукугу, для чого будувалася шосе в напрямку кордону з Руандою та Бурунді. Але громадянський конфлікт в Конго та друга конголезька війна перешкодили здійсненню цього проекту, траса залишилася незавершеною, а за будівництво мосту так і не взялися, хоча шосе підходить до річки з обох сторін.

Історія європейських досліджень[ред. | ред. код]

Першим припущення про існування річкового стоку з озера Танганьїка висунув Д. Лівінгстон. Першим з європейців витоку Лукуги досяг у травні 1874 року В. Кемерон. Він же встановив, що Лукуга є єдиним стоком Танганьїки. Кемерон спробував також проплисти річкою, з метою встановити, чи впадає вона в Луалабу, але не зміг умовити африканця-провідника, який його супроводжував. Відкриття Лукуги та спроба сплаву по ній Кемерон описав у своїй книзі «Перетинаючи Африку» (англ. Across Africa, 1876.

1879 року чергову спробу пропливти за течією річки зробив Д. Томсон, але вона теж виявилася невдалою через ворожість місцевого населення[5].

Нарешті, 1882 року комплексне вивчення Лукуги провів німецький дослідник Герман фон Віссман[de]. Свої подорожі він описав у книзі «Усередині Африки» (нім. Im Innern Afrikas, 1888).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]