Луїджі Сансонетті

Луїджі Сансонетті
італ. Luigi Sansonetti
Народився	22 лютого 1888(1888-02-22) Моттола, Провінція Таранто, Апулія, Італія
Помер	7 листопада 1959(1959-11-07) (71 рік) Рим, Італія
Країна	Королівство Італія  Італія
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	італійська
Військове звання	адмірал
Нагороди	Золотий німецький хрест Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія) Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія) Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія) Пам'ятна медаль Італійсько-турецької війни 1911—1912 Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918 Медаль Перемоги (Великобританія) Великий офіцер ордена Корони Італії Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря Хрест «За військові заслуги» (Італія) Медаль «За Іспанську кампанію» Кавалер Савойського військового ордена Орден німецького орла

Луїджі Сансонетті (італ. Luigi Sansonetti; 22 лютого 1888, Моттола — 7 листопада 1959, Рим) — італійський державний і військово-морський діяч, адмірал дивізіону. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

У віці 17 років вступив у Військово-морську академію в Ліворно. Після закінчення Морської академії в 1908 році почав службу на флоті в якості гардемарина. Учасник Італо-турецької війни, де командував десантним загоном моряків у Триполі. Під час Першої світової війни він спочатку служив при командувачі ескадрою лінійних кораблів, а потім сам успішно командував торпедними катерами і підводним човном F 17, які діяли в Адріатичному морі.

У 20-х роках Сансонетті командував ескадреними міноносцями, дивізіонами і флотилії есмінців. У 1932 році відряджений до прес-службі глави уряду, а в 1934 році став начальником штабу військово-морського округу Таранто. У 1935 році Сансонетті отримав під командування важкий крейсер Fiume, на борту якого брав участь у подіях початку Громадянської війни в Іспанії. Його крейсер вивіз підданих Італійського королівства з охопленої війною Іспанії. Наприкінці 1936 року відряджений до начальника Головного морського штабу, де і знаходився до 1939 року. У 1930-х роках Сансонетті також написав кілька есе про військово-морську політику, був серед прихильників будівництва нових лінкорів типу Littorio.

У серпні 1939 року очолив 7-у дивізію крейсерів, піднявши прапор на легкому крейсері Eugenio di Savoia. На момент вступу Італії у Другу світову війну 10 червня 1940 року Сансонетті все ще командував 7-ю дивізією крейсерів. 9 липня 1940 командував своєю 7-ю дивізією в бою біля Калабрії. У серпні 1940 року призначений командиром 3-ї дивізії крейсерів, піднявши прапор на важкому крейсері Trieste. Після цього адмірал брав участь в бою біля мису Спартівенто, обороні Таранто від нальоту британської палубної авіації, битві біля мису Матапан, а також супроводі конвоїв в Лівію. Сансонетті залишив посаду командира 3-ї дивізії крейсерів в квітні 1941 року і в липні став заступником начальника Головного морського штабу. На цій посаді він брав участь у плануванні стратегії Regia Marina на наступні 2 роки. Він зіграв важливу роль в організації конвойних операцій з постачання військ Осі в Північній Африці.

Після підписання перемир'я Італії з союзниками 8 вересня 1943 року Німеччина почала операцію «Вісь» з метою нейтралізації збройних сил Італії. Сансонетті знаходився в Головному морському штабі в Римі (Supermarina) і здійснював командування морськими силами, в той час як начальник штабу адмірал Раффаеле де Куртен супроводжував короля Віктора Еммануїла III, який втік в Бріндізі. 13 вересня 1943 року Рим здався німцям після короткого періоду опору. Сансонетті зібрав офіцерів штабу та повідомив, що Supermarina не підкоряється німецьким наказам і припиняє діяльність. 25 вересня 1943 року Сансонетті покинув Рим і попрямував на південь, в Бріндізі, де ховалися король і залишки уряду. Там адмірал відновив свою службу на посаді заступника начальника Головного морського штабу. У квітні 1944 року став головою Вищої ради Військово-морських сил і займав цей пост до лютого 1951 року. Помер після падіння з коня.

Сім'я

Син Уго Сансонетті (Ugo Sansonetti, 10 січня 1919 — 14 листопада 2019) був письменником і спортсменом, займався легкої атлетики. Уго є рекордсменом світу на деяких дистанціях в бігу, виграв 70 медалей, 42 з них золоті. З 2011 року жив в Римі, у нього було 10 дітей, 25 онуків і 5 правнуків.

Інший син, Віто Сансонетті (Vito Giulio Cesar Sansonetti) був морським офіцером, служив лейтенантом на борту есмінця Vittorio Alfieri. Під час битви біля мису Матапан в березні 1941 року, його корабель був потоплений. Віто Сансонетті був підібраний грецьким есмінцем і потрапив в полон. Його звільнили після падіння Греції в червні 1941 року. За заслуги в роки війни нагороджений срібною медаллю «За військову доблесть» (1942) і військовим хрестом «За військову доблесть» (1944).

Нагороди

Італія

• Медаль «За військову доблесть» (Італія)
  • 2 бронзових (1912 і 1947)
  • срібна (1946)
• Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912
• Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918 з чотирма планками
• Пам'ятна медаль об'єднання Італії
• Медаль Перемоги
• Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест
• Орден Святих Маврикія та Лазаря, командорський хрест
• Хрест «За військові заслуги» (Італія)
• Пам'ятна медаль Іспанської кампанії
• Савойський військовий орден, лицарський хрест
• Пам'ятна медаль війни 1940—1943 з чотирма планками
• Золотий хрест за вислугу років для офіцерів (40 років)

Третій Рейх

• Орден Заслуг німецького орла
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Німецький хрест в золоті (18 січня 1942)

Інші країни

• Медаль «За Іспанську кампанію» (Іспанія)

Образ в культурі

Луїджі Сансонетті присутній в грі World of Warships. Він введений в оновленні 0.8.10 як унікальний командир нації Італія.

Література

• Патянин С.В., Малов А.А. Суперкрейсера Муссолини. Если бы не адмиралы!. — М.: «Яуза» «Эксмо», 2011. — 128 с. — ISBN 978-5-699-50944-7
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X