Луїза Елеонора Гогенлое-Лангенбурзька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїза Елеонора Гогенлое-Лангенбурзька
Louise Eleonore zu Hohenlohe-Langenburg
LouiseEleonoreSaMei.JPG
Портрет Луїзи Елеонори Гогенлое-Лангенбурзької пензля невідомого автора, близько 1820 року
7-а герцогиня-консорт Саксен-Мейнінгену
Початок правління: 27 листопада 1782
Кінець правління: 24 грудня 1803
Попередник: Луїза Штольберг-Ґедернська
Наступник:Марія Фредеріка Гессен-Кассельська
Дата народження: 11 серпня 1763(1763-08-11)
Місце народження:Лангенбург
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:30 квітня 1837(1837-04-30) (73 роки)
Місце смерті:Майнінген, Герцогство Саксен-Мейнінген
Чоловік:Георг І
Діти:Адельгейда, Іда, Бернхард
Династія:Гогенлое-Лангенбурги, Саксен-Мейнінгени
Батько:Крістіан Альбрехт Гогенлое-Лангенбурзький
Мати:Кароліна Штольберг-Ґедернська

Луїза Елеонора Гогенлое-Лангенбурзька (нім. Louise Eleonore zu Hohenlohe-Langenburg), (нар. 11 серпня 1763 — пом. 30 квітня 1837) — принцеса Гогенлое-Лангенбурзька, донька князя Гогенлое-Лангенбургу Крістіана Альбрехта та Кароліни Штольберг-Ґедернської, дружина герцога Саксен-Мейнінгену Георга І. Регент Саксен-Мейнінгену у 18031821 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Луїза Елеонора народилася 11 серпня 1763 року у Лангенбурзі, столиці князівства Гогенлое-Лангенбург. Вона була другою дитиною та старшою донькою в родині графа Гогенлое-Лангенбурзького Крістіана Альбрехта та його дружини Кароліни Штольберг-Ґедернської. Країною в цей час правив її дід Людвіг, який за кілька місяців отримав титул імперського князя.

Луїза Елеонора мала старшого брата Карла Людвіга. Згодом сім'я поповнилася молодшими дітьмиː Густавом Адольфом, Крістіаною Кароліною, Людвігом Вільгельмом, Крістіаном Августом та Августою Кароліною. Їхній батько став правлячим князем у січні 1765 року.

Портрет Георга І близько 1790 року

У віці 19 років Луїза Елеонора взяла шлюб із 21-річним правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену Георгом І. Весілля відбулося 27 листопада 1782 року у Лангенбурзі. У подружжя народилося троє дітейː

Мешкало сімейство у бароковому замку Елізабетхенбург в Майнінгені.[1] Літо вони проводили у замку Альтенштайн у Тюринзькому Лісі.

Чоловік Луїзи Елеонори був мудрим правителем, проте мав слабке здоров'я. Помер він у віці 42 років, невдовзі після народження сина. Регентом при малолітньому Бернхарді було призначено вдовіючу княгиню.

Свої обов'язки Луїза Елеонора виконувала мудро та сумлінно. Змальовували її як розумну та благочестиву жінку із милосердним серцем, а також відмінну матір. Багато уваги вона приділяла вихованню та освіті дітей.[2]

Її правління частково припало на час Наполеонівських воєн. У грудні 1806 році князівство було змушене увійти до Рейнської конфедерації. Велика армія дислокувалася в Мейнінгені. На країну була накладена величезна контрибуція. Намагаючись хоч якось попередити голод, княгиня наказала імпортувати зерно з-за кордону. Багато зусиль вона доклала аби вберегти територіальну цілісність та автономію князівства.[3]Увесь час княгиня залишалася у Мейнінгені разом з дітьми.

У 1813 році в князівському палаці жив зі свитою російський імператор Олександр I. 24 січня 1814 року Луїза Елеонора закликала добровольців «на боротьбу за волю німецької вітчизни», на що відгукнулося багато людей. Повернувся контингент у серпні, радо зустрінутий правителями.[2] У 1815 році країна увійшла до Німецького союзу.[4] 1817 рік був відзначений великим голодом, в країні проводилася низка заходів для його полегшення.[5] До 1819 року рівень життя в князівстві став покращуватися.[3]

Великий палац у Майнінгені

10 грудня 1821 року княгиня відкрила гімназію Бернхардинум у новій будівлі в столиці, закладену ще її чоловіком, та за тиждень передала правління синові. Після цього вона віддалилася від справ, супроводжувана добрими побажаннями свого народу.[6] Для неї ж у 18211823 роках був збудований новий палац у стилі неоренесансу.[7] Наразі він носить назву Великий Палац.

Після закінчення регентства вдовіюча княгиня здійснила кілька поїздок до Франції, Італії та Англії. Бувала в Альпах, де підіймалася в гори.[3]

Померла Луїза Елеонора в похилому віці навесні 1837 року. Поховали її на парковому цвинтарі Майнінгена поруч із чоловіком.[8]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Альбрехт Вольфганг Гогенлое-Лангенбурзький
 
Софія Амалія Нассау-Саарбрюкенська
 
Людвіг Крафт Нассау-Саабрюкенський
 
Філіпіна Генрієтта Гогенлое-Лангенбурзька
 
Людвіг Крістіан цу Штольберг
 
Крістіна Мекленбург-Ґюстровська
 
Людвіг Крафт Нассау-Саабрюкенський
 
Філіпіна Генрієтта Гогенлое-Лангенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Людвіг Гогенлое-Лангенбурзький
 
 
 
 
 
Елеонора Нассау-Саарбрюкенська
 
 
 
 
 
Карл Фрідріх Штольберг-Ґедернський
 
 
 
 
 
Луїза Нассау-Саарбрюкенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіан Альбрехт Гогенлое-Лангенбурзький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кароліна Штольберг-Ґедернська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Елеонора
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історичні місця Майнінгену [1] (нім.)
  2. а б Wilhelm Germann: Bernhard Erich Freund, Herzog von Sachsen-Meiningen-Hildburghausen. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 46, Duncker & Humblot, Leipzig 1902, стор. 409–424. [2] (нім.)
  3. а б в Луїза Елеонора Саксен-Мейнінгенська [3] (англ.)
  4. Герцогство Саксен-Мейнінген [4] (нім.)
  5. АДБ
  6. Allgemeine Deutsche Biographie. Band 19. Luise Eleonore, Herzogin von Sachsen-Meiningen. 1884. [5] (нім.)
  7. Великий палац Майнінгена [6] (нім.)
  8. Парковий цвинтар Майнінгена [7] (нім.)

Література[ред. | ред. код]

  • Koller, Ann Marie. The Theater Duke: George II of Saxe-Meiningen and the German Stage. Stanford University Press. 1984. ISBN 0804711968.
  • L. Hertel: Schriften des Vereins für Sachsen-Meiningische Geschichte und Landeskunde. Hildburghausen 1903.

Посилання[ред. | ред. код]