Любов небесна і Любов земна
| Любов небесна і Любов земна італ. Amor sacro e Amor profano | |
.jpg) | |
| Автор | Тіціан |
|---|---|
| Час створення | 1514 |
| Розміри | 118 × 279 см |
| Матеріал | полотно, олія |
| Місцезнаходження | Галерея Боргезе (Рим) |
«Любов небесна і Любов земна» (італ. Amor sacro e Amor profano) — картина італійського художника Тіціана, написана 1514 року.
Історія[ред. | ред. код]
Картину замовив венеційський аристократ Нікколо Ауреліо, як весільний подарунок своїй нареченій Лаурі Багаротто. Вона була вдовою падуанського аристократа, страченого у 1509 році за повстання проти венеційської влади під час війни з Римською імперією. За таким же звинуваченням був страчений і батько Лаури. Дозвіл на шлюб обговорювала спеціальна комісія на чолі з дожем, і він був отриманий. Конфісковане раніше придане Лаури стараннями нареченого повернули за день до весілля. Картина, замовлена у найпрестижнішого художника Венеції, ймовірно, повинна була додати шлюбу респектабельності в очах співгромадян.
Сам Тиціан назвав картину «Краса прикрашена і неприкрашена». Лише у каталозі 1792 року з'явилася назва «Любов небесна і Любов земна». У 1698 році картину викупив кардинал Шипіоне Боргезе. З цього часу твір виставляється в галереї Боргезе.
Сюжет[ред. | ред. код]
На передньому плані картини — дві жінки з однаковим обличчям. Вони дуже схожі, але одягнені по-різному. Одна одягнена в характерний для Венеції наряд заміжньої дами, а інша оголена. Їх розділяє Купідон. Жінки сидять на саркофазі, який прикрашений чудовим барельєфом. Він наповнений чистою водою. У неї занурив руку Купідон. На задньому плані полотна — зелена рівнина. Зліва вона плавно переходить в гору, на якій височить замок. Там можна побачити двох кроликів, вершника на коні і групу людей, що його очікує.
Символізм[ред. | ред. код]
Одягнена дівчина уособлює любов у шлюбі; на шлюб вказують білий колір її сукні, пояс, рукавички на руках, миртовий вінок (символізує любов і вірність). Оголена дівчина символізує небесну, вічну любов. Кролики на задньому плані — побажання великого потомства. На думку експертів, саркофаг нагадує про невинно вбитого батька нареченої. А вода в ньому символізує появу нового життя.
Посилання[ред. | ред. код]
- Brilliant, Richard, My Laocoön: Alternative Claims in the Interpretation of Artworks, 2000, University of California Press, ISBN 0520216822, 9780520216822, google books [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Brown, Beverley Louise, «Picturing the Perfect Marriage: the Equilibrium of Sense and Sensibility in Titian's Sacred and Profane Love», in Art and Love in Renaissance Italy, ed. Andrea Bayer, 2008, Metropolitan Museum of Art, ISBN 1588393003, 9781588393005, google books [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- DeStefano, Francis, Sacred and Profane Love [Архівовано 29 серпня 2019 у Wayback Machine.], 2011
- Jaffé, David (ed), Titian, The National Gallery Company/Yale, London 2003, ISBN 1 857099036 (the painting was listed as #10 in this exhibition, but did not in fact appear)
- Puttfarken, Thomas, Titian & Tragic Painting: Aristotle's Poetics and the Rise of the Modern Artist, 2005, Yale University Press, ISBN 0300110006, 9780300110005, google books [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- Wind, Edgar, Pagan Mysteries in the Renaissance, 1967 edn., Peregrine Books
|
