Любо, братці, любо
«Любо, братці, любо …» — козацька народна пісня. Стала широко відомою після виконання російською мовою в українському радянському фільмі 1942 року «Олександр Пархоменко» як улюблена пісня Нестора Махна.
Походження[ред. | ред. код]
Пісня відома у виконанні багатьох російських і українських співаків.
Її походження достеменно невідоме. Рядок "Любо, братцы, жить!" є в солдатській пісні, яку 1837 року опублікувала «Библіотека для чтенія»[1]. Багато дослідників вважають пісню зразком творчості донських козаків, зокрема через зміст російського варіанту та наявність українізмів[2]. За іншою версією, вона присвячена Громадянській війні.
За словами Тараса Житинського, «Любо, братці, любо» — українськомовна махновська пісня часів визвольних змагань 1917—1921 років, яку 1997 року записав етнограф Олександр Гриб[3][4][5].
Слова (варіант Житинського)[ред. | ред. код]
Як батько заграє, - ворог враз ридає;
То є іти до кого молодому козаку?!
Червоні ліворуч, білії праворуч,
А я піду до батька на гражданськую війну.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.
Із валки лунко, лунко в береги
Вдарили одразу короткі батоги.
Батько нахилився, коня у кар’єр,
"Висікти сволоту!", цівку плечем впер.
А першая куля, а першая куля
Порснула по мені та й спасли ремні.
А другая куля, а другая куля
Ранила коня, ще за світла дня.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.
А третяя куля, а третяя куля
Цілила мене, мого коня мине.
Як терпець урвався - то не налякать,
Тільки б дотягнуться, а на смерть начхать.
Не сумуйте батьку, нічого пенять,
Ті хто виноваті вже навіки сплять.
А що не владнали та не домайстрували
Буде того зілля нашим дітям дорубать.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.
Годі на сьогодні, браття, храбрувать,
Коні потомились, хлопці хочуть спать.
Нічого не шкода, ні врага-ірода,
Шкода тілько волі та й буланого коня.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Biblīoteka dli︠a︡ chtenīi︠a︡ (рос.). Aleksandr Smirdin. 1837.
- ↑ Луцюк, Анатолій (14 жовтня 2022). ЛЮБО ЧИ НЕ ЛЮБО? З ІСТОРІЇ ОДНІЄЇ ПІСНІ. Літературно-науковий вістник (ua-UA) . Процитовано 8 березня 2024.
- ↑ Украдені пісні повертає Україні бард Тарас Житинський - Галичина. galychyna.if.ua. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ Тарас Житинський - пісні, біографія - Українські пісні. www.pisni.org.ua (укр.). Процитовано 8 березня 2024.
- ↑ Лондонський козак Тарас Житинський – DW – 22.06.2010. dw.com (укр.). Процитовано 8 березня 2024.
Посилання[ред. | ред. код]
- Любо, братці, любо. Тарас Житинський [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]
|
