Любим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Любим
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ярославська область
Муніципальний район Любимський район
Поселення Міське поселення Любим
Код ЗКАТУ: 78218501000
Код ЗКТМО: 78618101001
Основні дані
Час заснування в 1538 році
Населення 5125 (2017)
Поштовий індекс 152470
Телефонний код +7 48543
Географічні координати: 58°21′ пн. ш. 40°42′ сх. д. / 58.350° пн. ш. 40.700° сх. д. / 58.350; 40.700Координати: 58°21′ пн. ш. 40°42′ сх. д. / 58.350° пн. ш. 40.700° сх. д. / 58.350; 40.700
Висота над рівнем моря 105 м
Влада
Міський голова Козлова Олександра Сергіївна
Мапа
Любим (Росія)
Любим
Любим

Мапа


CMNS: Любим у Вікісховищі

Камінь на місці заснування міста

Любим — місто1777[1]) в Російській Федерації, адміністративний центр Любимського району Ярославської області і міського поселення Любим.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване при впадінні Учи в Обнору (притока Костроми).

Історія[ред. | ред. код]

Любим та його околиці, з "Атласу Ярославської губернії " 1858 року

Відома грамота 1538 року царя Івана Васильовича на побудову міста для захисту місцевих жителів від набігів казанських татар[2]. За однією версією, назва походить від російського особистого імені Любим, за іншою — від того, що цар любив проводити тут соколине полювання[2] .

З 1777 року — повітове місто Любим[1]. У першій половині XIX століття в Любимі було всього 6 кам'яних будинків. В кінці XIX століття любимцям належав ряд трактирів і шинків в Петербурзі: «любимці, французи і татари тримали в своїх руках всі трактирні справи нашої столиці», — писав тоді один журналіст[2]. На початок XX століття в місті було 3000 жителів, 2 лікарні, 2 бібліотеки, 4 школи, банк.

З кінця XIX століття по 1960-ті роки чисельність населення міста, хоч повільно (трохи більше ніж в 2 рази), але збільшувалася, а потім стала знижуватися[2].

Сучасне місто[ред. | ред. код]

Площа території сучасного міського поселення Любим становить 11 кв. км. Вулична мережа має радіально-кільцеву структуру. У місті 43 вулиці, 2 загальноосвітні школи, МУ ДО ДЮСШ, аграрної-політехнічний коледж, МУК «Любимський районний Будинок культури», МОУ ДОД «Дитяча музична школа», МУ «Любимський інформаційно-методичний центр», МУК «Любимська централізована бібліотечна система» (Бібліотека ім. А. С. Пушкіна), «Любимська центральна районна лікарня», Центр дитячої творчості.

День міста — перша субота серпня, з 7 ранку до 23 вечора.

Герб міста[ред. | ред. код]

Герб Любима був затверджений 31 серпня (11 вересня) 1778 року імператрицею Катериною II разом з іншими гербами міст Ярославського намісництва (ПСЗ, 1778, Закон № 14765)[3][4] Закон № 14765 в Повному зібранні Законів Російської імперії датований 20 червня 1778 року, але на доданих до неї малюнках гербів дата затвердження гербів позначена — 31 серпня 1778 року. Офіційний опис герба такий: «Щит розділений навпіл: з зеленого поля, розділеного чорним на кілька частин, виходить ведмідь, у срібному полі, доводячи, що це місто належить Ярославському намісництву». Герб Любима був складений товаришем герольдмейстера колезьким радником І. І. фон Енденом. У 1863 році, у період геральдичної реформи Кене, був розроблений проект нового герба повітового міста Любима Ярославської губернії (офіційно не затверджений): «У срібному щиті зелена зубчаста стіна з срібними швами. У вільній частині герб Ярославської губернії. Щит увінчаний срібною стінчатою короною і оточений золотими колосками, з'єднаними Олександрівською стрічкою».

В радянський і пострадянський час рішення про відновлення історичного герба Любима (або створення нового) в якості офіційного символу міста не приймалося. Герб Любима в Державний геральдичний регістр не внесений.

Населення[ред. | ред. код]

Найменше за чисельністю населення місто області. 10000 чоловік

Смертність становить на 2006 рік 22,7 особи на 1000 жителів, у той час як народжуваність склала 14,2 осіб на 1000 жителів. Проглядається тенденція до зменшення смертності та збільшення народжуваності (навіть більшою мірою, ніж по всій Ярославській області).[5]

Промисловість[ред. | ред. код]

Містоутворюючі підприємства міста невеликі. Основними з них є:

  • ТОВ «Агробізнес» (колишній колгосп «Вперед» + сироробний-маслоробний завод)
  • ВАТ «Любимський лісокомбінат»
  • ВАТ «Любимхлеб»
  • ВАТ «Любимська сільгосптехніка»
  • а також швейний цех

Постачальники комунальних послуг:

  • Електропостачання — ВАТ «Ярославська збутова компанія», обслуговування — АТ «Ярославська електромережева компанія»
  • Теплопостачання — Любимський МУП ЖКГ (3 опалювальні газові котельні)
  • Водопостачання — Любимський МУП ЖКГ (джерело водоспоживання — річка Уча, продуктивність станції — 600 м3/добу), частина підприємств мають власні свердловини
  • Водовідведення — Любимський МУП ЖКГ (обсяг стічних вод — 500 м3/добу), деякі підприємства не підключені до міської каналізації

Транспорт[ред. | ред. код]

Вантажопасажирські перевезення здійснюються залізничним та автомобільним транспортом. Залізнична станція Любим відноситься до Буйського відділення Північної залізниці.

До міста підходять три асфальтовані міжмуніципальні автомобільні дороги:

  • Любим — Буй
  • Любим — Пречисте
  • Любим — Ярославль

Автостанція розташована на вулиці Леніна, у центрі міста.

  • 1. Автостанція Любим — вулиця Польова — Автостанція — Відрадний — Автостанція — Підстанція — Автостанція Любим;
  • 4. Любим — Філіпово — поворот на Понизовки — Булаково — Любим
  • 5. Любим — Філіпово — Карганово — Любим
  • 109. Любим — Філіпово — Обнорське — Любим
  • 118. Любим — Кінтаново
  • 213д. Любим — Дорське — Воскресенське — Любим
  • 213д. Любим — Романцево — Маслово
  • 263. Любим — Філіпово — поворот на Понизовки — Любим
  • 370. Любим — Філіпове — Слобода — Любим
  • 487. Любим — Покров
  • 490. Любим — Тюрікове — Трійця — Любим
  • 520. Любим — Середа — Ярославль
  • 520ке. Любим — Обласна лікарня — КДП «Заволжя»
  • 522. Любим — Данилов — Ярославль

ЗМІ[ред. | ред. код]

  • Любимська районна масова газета «Наш край»[6]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Раніше у місті було п'ять діючих церков, зараз три[2]. Церкви і каплиці:

  • Казанська церква (1739) — недіюча
  • Тихвинська церква (1786) — діюча
  • Троїцька церква (1739) — діюча
  • Богоявленський собор (1798) — відновлюється
  • Хрестовоздвиженська церква (1812—1825) — недіюча
  • Церква Різдва Іоанна Предтечі (1769) — діюча
  • Введення у храм Пресвятої Богородиці (1786) — діюча
  • Каплиця Олександра Невського (1888) — діюча

З визначних пам'яток:

  • Центральна міська площа
  • Торгові ряди (кінець XVIII століття)
  • Колишня земська аптека
  • Будинок повітової Ради (вул. Раєвського, 2)
  • Обнорська набережна
  • Пішохідний міст через Обнору
  • Музей — МУК «Любимський історико-краєзнавчий музей»[7].

Парки:

  • Старовинний міський парк — ландшафтний пам'ятник природи регіонального значення
  • Сосновий бор Відрадний — особливо охороняємий природний об'єкт[8], розташований в Заріччя частини міста і в межах селища Відрадний

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Жадовська, Юлія Валериановна (1824—1883) — поетеса.
  • Воронін, Сергій Олексійович (1913—2002) — письменник, прозаїк.
  • Кузнєцов, Михайло Павлович (нар. 1941) — шаховий композитор.
  • Романов, Борис Леонідович (рід. 1942) — народний артист РФ.
  • Трефолев, Леонід Миколайович (1839—1905) — поет, публіцист. Автор слів до пісень «Коли я на пошті служив ямщиком», «Комарінскій мужик» та інших.
Інші

У 1560 році при взятті фортеці Феллін потрапив в полон ландмейстер Тевтонського ордена в Лівонії Йоганн Вільгельм фон Фюрстенберг, за указом Івана Грозного він був засланий в Любим[2], де, можливо, і помер не раніше 1568 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1980 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 251.(рос.)
  2. а б в г д е
    Швирков С. Л. Г. Любимо (історико-географічний нарис) [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Ярославський педагогічний вісник, № 1 (1997)
  3. Правовий статус — «туристично-рекреаційна місцевість», визначений Постановою Адміністрації Ярославської області від 21.01.2005 № 8 «Про особливо охоронюваних природних територіях Ярославської області».

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]