Лігатура (нотація)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Деякі лігатури невминної нотації (передані в римській квадратній нотації) — двонотні (pes, clivis), трьохнотні (torculus, porrectus) і чотирьохнотна (torculus resupinus). Розшифровка (умовно восьмими) показує напрямок мелодійної лінії.
Мензуральні бінарні лігатури
трив-сть proprietas /
perfectio
низ. вис.
B–L cum proprietate
cum perfectione
L-L sine proprietate
cum perfectione
B-B cum proprietate
sine perfectione
L-B sine proprietate
sine perfectione
Sb-Sb cum opposita
proprietate

Лігату́ра (лат. ligatura — зв'язка, пучок; від лат. ligare — зв'язувати, з'єднувати) — в старовинних формах західноєвропейської музичної нотації (невминної, квадратної, мензуральній) графема, в якій кілька (від 2 до 5) простих «різновисотних» нотних знаків записувалися разом, як єдиний знак[1].

У модальній нотації крім звуковисотного рельєфу певна комбінація лігатур сигналізувала також певний ритмметр). Ритмічне значення лігатури, яке може інтерпретуватися в залежності від особливостей локальної або стильової традиції, становить головну складність в розшифровці багатоголосої музики XIII–XVI століть. Лігатури в системі мензуральної нотації — на основі все тих же «старих» графем квадратної нотації (pes, clivis і т.д., з додаванням штилів) — інтерпретувалися майже виключно як співвідношення лонги і бревісу за винятком бінарної лігатури cum opposita proprietate, яка трактувалася як пара семібревісів[2] Тривалості менші, ніж семібревіс, в мензуральны лігатури не включалися.

Інші значення[ред. | ред. код]

Лігатурою раніше називали сполучну лігу (заліговку, англ. tie)[3]. Нині це значення терміну «лігатура» застаріло.

У контрапункті має значення синкопірованість, коли один голос рухається нотами вдвічі більш дрібнішими, ніж інший (дві ноти проти однієї), і до того ж так, що кожна з цих дрібних нот на сильному часу пов'язана лігатурою з тією ж нотою на попередньому слабкому часі[3].

Примітка[ред. | ред. код]

  1. Багатозвучні невми з незлиттним написанням іменувалися кон'юнктурами.
  2. Лигатура cum opposita proprietate вирізняється з-поміж інших лігатур невеликим, розташованим зліва від нотної групи штилем, який спрямований вгору (див. на ілюстрації в нижньому ряду таблиці).
  3. а б Риман Г. Музыкальный словарь. — М.: ДиректМедиа Паблишинг, 2008. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 23 червня 2018. 

Література[ред. | ред. код]

  • Apel W. The notation of polyphonic music, 900—1600. Cambridge, 1942 (нім., виправ. вид. Leipzig, 1962) (з правилами ритмічної розшифровки лігатур);
  • Besseler H., Gülke P. Schriftbild der mehrstimmigen Musik // Musikgeschichte in Bildern. Bd. III, Lfg. 5. Leipzig, 1981;
  • Gallo F. A. Die Notationslehre im 14. und 15. Jahrhundert // Geschichte der Musiktheorie. Hrsg. von F. Zaminer. Bd. 5. Darmstadt, 1984;
  • Поспелова Р. Л. Западная нотация XI—XIV веков. Основные реформы (на материале трактатов). — Москва, 2003.