Ліпкін Максим Максимович

Ліпкін Максим Максимович
рос. Липкин Максим Максимович
Народження	12 серпня 1907(1907-08-12) (116 років) Варшава, Російська імперія
Смерть	11 квітня 1991(1991-04-11) (83 роки)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Національність	росіянин
Країна	Російська імперія  СРСР
Навчання	Ленінградський інститут цивільних інженерів (1929)
Діяльність	художник, сценограф

Ліпкін Максим Максимович (нар. 12 серпня 1907(19070812), Варшава, Російська імперія — 11 квітня 1991, Київ, УССР, СССР) — радянький (російський і український) театральний діяч, художник театру і кіно. Член Спілки художників СРСР.

Життєпис

Максим Ліпкін народився 12 серпня 1907(19070812) у Варшаві. За походженням — росіянин.

У 1929 закінчив Ленінградський інститут цивільних інженерів. Працював театральним художником у Ленінграді.

Коли почалась війна, працював на будівництві оборонних споруд під Лугою. Пережив блокаду Ленінграда, втратив дитину. «Знесилений від голоду, ледве тримаючи пензля, малював Ленінград і ленінградців, захоплений їхньою стійкістю й мужністю.»

У лютому 1942 евакуювався «Дорогою життя» до Алма-Ати, де почав працювати художником у Київському театрі музичної комедії, що перебував у евакуації.

У березні 1944 разом з театром переїхав до Києва, який став для нього домом до кінця його життя. До кінця 1950-х років працював художником у Київському національному академічному театрі оперети.

Пішов з життя у 1991 році.

Вдова художника Луїза Григорівна Мірошниченко (*1940), член Спілки фотохудожників України (1991) передала до Музею війни у Києві більш ніж 50 робіт митця. Частина з них експонується у залі, де йдеться про битву за Ленінград. У 2012 р. Луїза Григорівна безкоштовно передала музею ще 11 малюнків із серії «Блокадний Ленінград» 1941–1942 років. Деякі з них мають автобіографічний характер.

Роботи в театрі

• «Жирофле-Жирофля» Ш. Лекока (1944, Київський театр музичної комедії)
• «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського (1960)
• «Молода гвардія» Ю. Мейтуса (1961, Оперна студія Київської консерваторії ім. П. Чайковського)
• «Царева наречена» М. Римського-Корсакова (1963, Оперна студія Київської консерваторії)
• «За другим фронтом» В. Собка

Фільмографія

Художник-декоратор (кіностудія О. Довженка):

• «Педагогічна поема» (1955, реж. О. Маслюков, М. Маєвська)
• «Долина синіх скель» (1956, художник-постановник у співавт. з В. Корольовим; реж. М. Красій)
• «Є такий хлопець» (1956, реж. В. Івченко)
• «Далеке і близьке» (1957, реж. М. Макаренко, О. Козир)
• «Мораль пані Дульської» (1957, фільм-спектакль, реж. Леонід Варпаховський, О. Швачко)
• «Сто тисяч» (1958, фільм-спектакль, реж. Гнат Юра, Віктор Іванов)
• «Верховино, мати моя» (1959, реж. А. Народицький)

Джерела

• Ліпкін Максим Максимович // Історія українського мистецтва: словник художників України. — К.: Енциклопедія М. П. Бажана, 1973. — с. 134
• Ліпкін Максим Максимович // Українські радянські художники: Довідник. — К.: Мистецтво, 1972. — с. 268

Посилання

• Максим Ліпкін на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• Енциклопедія Сучасної України: Ліпкін Максим Максимович [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.]