Ліпкін Максим Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ліпкін Максим Максимович
Народження 12 серпня 1907(1907-08-12)
Варшава
Смерть 1991(1991)
  Київ, Україна
Національність росіянин
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Навчання Ленінградський інститут цивільних інженерів (1929)

Ліпкін Максим Максимович (нар. 12 серпня 1907(19070812), Варшава — 1991, Київ) — російський і український театральний діяч, художник театру і кіно. Член Спілки художників СРСР.

Життєпис[ред.ред. код]

Максим Ліпкін народився 12 серпня 1907(19070812) у Варшаві. За походженням — росіянин.

У 1929 закінчив Ленінградський інститут цивільних інженерів. Працював театральним художником у Ленінграді.

Коли почалась війна, працював на будiвництвi оборонних споруд пiд Лугою. Пережив блокаду Ленінграда, втратив дитину. «Знесилений від голоду, ледве тримаючи пензля, малював Ленінград і ленінградців, захоплений їхньою стійкістю й мужністю.»[1]

У лютому 1942 евакуювався «Дорогою життя» до Алма-Ати, де почав працювати художником у Київському театрi музичної комедії, що перебував у евакуації.

У березнi 1944 разом з театром переїхав до Києва, який став його домівкою до кінця його життя. До кінця 1950-х років працював художником у театрі оперети.

Пішов з життя у 1991 році.

Вдова художника Луїза Григорівна Мірошниченко (*1940), член Спілки фотохудожників України (1991) передала до Музею війни у Києві більш ніж 50 робіт митця. Частина з них експонується у залі, де йдеться про битву за Ленінград. У 2012 р. Луїза Григорівна безкоштовно передала музею ще 11 малюнків із серії «Блокадний Ленінград» 1941–1942 років. Деякі з них мають автобіографічний характер.[1]

Роботи в театрі[ред.ред. код]

Фільмографія[ред.ред. код]

Художник-декоратор (кіностудія О. Довженка):

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ліпкін Максим Максимович // Історія українського мистецтва: словник художників України. — К.: Енциклопедія М. П. Бажана, 1973. — с. 134
  • Ліпкін Максим Максимович // Українські радянські художники: Довідник. — К.: Мистецтво, 1972. — с. 268

Посилання[ред.ред. код]