Лісне (Шосткинська міська громада)
| село Лісне | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Сумська область | ||||
| Район | Шосткинський район | ||||
| Громада | Шосткинська міська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 14 | ||||
| Поштовий індекс | 41124 | ||||
| Телефонний код | +380 5449 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 51°49′56″ пн. ш. 33°11′18″ сх. д. / 51.83222° пн. ш. 33.18833° сх. д.Координати: 51°49′56″ пн. ш. 33°11′18″ сх. д. / 51.83222° пн. ш. 33.18833° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
134 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 41124, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Собич, вул. Центральна, 1 | ||||
| Карта | |||||
  Лісне | |||||
 Лісне | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Лі́сне — село в Україні, у Шосткинській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 14 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Собицька сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Село Лісне знаходиться за 5 км від лівого берега річки Десна. Село оточене великим лісовим масивом «Урочище Великий Бір» (сосна).
Символіка[ред. | ред. код]
На гербі зображений великий смоляний сосновий пеньок, двіс сокири між якими малиновий козацьких хрест, вгорі над яким золота шишка. Пеньок позначає скипидарний завод, а жовтий колір - смолу. Зелений колір, основа шишка і дві сокири - урочище Великий Бір. Малиновий хрест - малина в лісі біля села. Різні кольори в загальному позначає що на заводі виготовляли фарби, в першу чергу чорного кольору для фарбування котлів. Герб є зворотно промовистий оскільки, хоч і все на ньому пов'язане з лісом, самого лісу чи дерев не містить, а містить тільки шишку та пеньок.
Історія[ред. | ред. код]
Скипидарний завод спорудили у Великому Бору в 1930-х рр., за 5 км від Собича по дорозі на Тимонівку, що прямувала й далі просікою через хутір Глибокий Колодязь (вже не існує). Ліс на захід від заводу виводив на Кручайлове урочище в деснянському лузі, а на схід від заводу була свіжа вирубка лісу в 31 кварталі в напрямку Бензиків. Отже, завод був забезпечений сировиною – осмолом – величезними сосновими смолянистими пнями. За спогадами колишніх робітників заводу, пні викорчовували вручну, а з 1960-х рр. їх почали підривати вибухівкою. Працювали дві бригади підривників. Крім пнів ще завод добував смолу живицу шляхом надрізання ровчаків на стовбурах старих корабельних соснах. Досі ще можна знайти у Великому бору такі сосни. З ран на сосни влітку від тепла виділялася смола і вона стікала в спеціальні лійки. Осмол складали в полениці, в складометри (м3) і відвозили до заводу смолокурам – апаратникам. Ті щільно наповнювали очищеним від бруду осмолом у 22 складометри металічну камеру – реторту (котел), наглухо зачиняли й під’єднували до змійовика охолоджувача. Котел апарату підігрівали до 200 градусів, а далі поступово за 8 годин доводили температуру до 400 градусів. Таким чином відбувалася суха, без доступу повітря, перегонка осмолу. Охолоджені змійовиком пара з осмолу в перетворювали в легкий сай, підскипидарну воду, що стікала у діжку разом зі скипидаром. А інші продукти розкладання осмолу відводили через смоляний хід, вмонтований у днищі апарата, у спеціальні збірники, де смола відстоювалася і відділялася від підсмольної води. Зі смоли варили на заводі чорний ломкий пек, також робили фарбу соливатор для фарбування котлів. На заводі був ще склад розфасовки – бондарка.
Скипидарний завод позначено на карті 1939 р. біля хати лісника. По війні поселення називалося Смолокурним заводом, розташованим на землях Собицької сільради Шосткинського району. Завод підпорядковувався Новгород-Сіверському хімлісгоспу, який розбудував призаводське поселення, підвів світло й радіо з Собича, збудував магазин. У 1960 р. Смолокурний завод став зватися селом Лісне. На карті 1976 р. вказано 17 дворів села Лісного. Піщана дорога на Тимонівку була укріплена щебінкою в межах Лісного, влаштовані бічні кювети. Проте невдовзі завод припинив свою діяльність, перестав курити над Великим Бором, надавати йому димного смаку, нібито скінчилися старі смолянисті пні столітньої сосни, а нові пні виявилися нерентабельними, малосмолянистими. За переказом, Ліснянський скипидарний завод поставляв свою продукцію у всі країни світу, які не мали соснового лісу, а тільки пальми.[1]
У 1998 р. в Лісному було лише 7 дворів. У 2001 р. в селі проживало 14 мешканців.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 35 осіб, з яких 16 чоловіків та 19 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 14 осіб.[3]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 92,86 % |
| російська | 7,14 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Скипидарний завод
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Лісне [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| |||||||||||