Мавзолей Карахана
| Мавзолей Карахана | |
|---|---|
|
| |
| 42°54′02″ пн. ш. 71°23′14″ сх. д. / 42.900617000027772008° пн. ш. 71.38734000002777691° сх. д.Координати: 42°54′02″ пн. ш. 71°23′14″ сх. д. / 42.900617000027772008° пн. ш. 71.38734000002777691° сх. д. | |
| Країна |
 Казахстан,  Російська імперія і  СРСР |
| Розташування | Жамбильська область |
| Тип | мавзолей |
| Дата заснування | 11 століття |
| Статус | Пам'ятка історії та культури республіканського значення |
  Мавзолей Карахана Мавзолей Карахана (Казахстан)  Мавзолей Карахана Мавзолей Карахана (СРСР) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
.jpg)
Мавзолей Карахана (мавзолей Ауліє-ата) (каз. Қарахан кесенесі) — пам'ятка архітектури XI століття в казахстанському місті Таразі. Споруджений над могилою одного з представників династії Караханідів.
Історія[ред. | ред. код]
За місцевими усними переказами, мавзолей споруджений над могилою Карахана, засновника династії Караханідів, який першим із тюрків прийняв іслам[1]. прозвание
«Абду-р-Рахім-Баб. Його син Ша-Хасан, на ім'я Килидж-Карахан… Його син Абдул-Халик-хан. Могила його в Отрарі (на південь від міста Туркестану, а могила Ауліє-ата — на річці Талас). В Ауліє-ата другий син був на ім'я Касим-хан-Баба, його дід — Киран-шейх, зять його Махмуд-хан-шейх, а дочка Бібі-айша, могила якої розташована за два таша від гір. Ауліє-Ата»[2].
У 1905 році (за іншими даними в 1920 році[3]) він був зруйнований ущент і перебудований і при збереженні конструкційного принципу втратив первісне архітектурно-декоративне оздоблення[1]. Усередині мавзолею зберігся ступінчастий надгробок. Будівництво фінансував ташкентський ішан Саїд Бакханов[4].
Архітектура[ред. | ред. код]
Археолог Таїсія Сенігова, ґрунтуючись на фотографії 1850-х років, наводить опис первісного вигляду фасаду мавзолею. Мавзолей мав спочатку центричну композицію і був перекритий куполом. Вхід у ранній мавзолей був під пологою стрілчастою аркою, яка виділена клинчастою кладкою і оконтурена цеглою, покладеною плашмя. Арка спиралася на 3/4 колони, викладеної спареною цеглою. Подібним чином було зроблено глибинний вхід, розташований за арочною нішою. Портальна частина була оконтурена цеглою П-подібними арками, що злегка виступають.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Денике Б. П. Архитектурный орнамент Средней Азии. — М.-Л.. : Изд-во Всесоюзной Академии архитектуры, 1939. — С. 14. — 2500 прим.
- ↑ Карахан, мавзолей // Сакральная география Казахстана: Реестр объектов природы, археологии, этнографии и культовой архитектуры / Под общ. ред. Б. А. Байтанаева. — Алматы : Институт археологии им. А. Х. Маргулана, 2017. — С. 302—303. — ISBN 978-601-7312-78-7.
- ↑ Хмельницкий С. Г. Между Саманидами и Монголами: Архитектура Средней Азии XI — начала XIII вв. — Берлин—Рига : Gamajun, 1996. — С. 184—185.
- ↑ Ошанов О. Ж. Тараз — Жемчужина Шёлкового пути (Краткая история города Тараз: от Гуннской Орды до Республики Казахстан). — Алматы : Таймас, 2014. — С. 178—179. — 2000 прим. — ISBN 978-601-264-131-8.
Література[ред. | ред. код]
- Карахана кумбез // Казахская ССР: краткая энциклопедия / Гл. ред. Р. Н. Нургалиев. — Алма-Ата: Гл. ред. Казахской советской энциклопедии, 1991. — Т. 4: Язык. Литература. Фольклор. Искусство. Архитектура. — С. 305. — 31 300 экз. — ISBN 5-89800-023-2.
- Карахан, мавзолей // Сакральная география Казахстана: Реестр объектов природы, археологии, этнографии и культовой архитектуры / Под общ. ред. Б. А. Байтанаева. — Алматы : Институт археологии им. А. Х. Маргулана, 2017. — С. 302—303. — ISBN 978-601-7312-78-7.
- Ошанов О. Ж. Тараз — Жемчужина Шёлкового пути (Краткая история города Тараз: от Гуннской Орды до Республики Казахстан). — Алматы : Таймас, 2014. — 296 с. — 2000 прим. — ISBN 978-601-264-131-8.