Майк Маккаллум

Майк Маккаллум
Загальна інформація
Громадянство	Ямайка
Народження	7 грудня 1956(1956-12-07) (68 років) Кінгстон
Вагова категорія	напівсередня перша середня середня напівважка
Стійка	ортодокс
Зріст	182
Розмах рук	198
Професіональна кар'єра
Перший бій	14 січня 1981
Останній бій	22 лютого 1997
Боїв	55
Перемог	49
Перемог нокаутом	36
Поразок	5
Нічиїх	1

Спортивні медалі
Представник  Ямайка
Бокс
Панамериканські ігри
Срібло	Сан-Хуан 1979	до 67 кг
Ігри Центральної Америки і Карибського басейну
Срібло	Санто Домінго 1974	до 67 кг
Золото	Медельїн 1978	до 67 кг
Ігри Співдружності
Золото	Едмонтон 1978	до 67 кг

Майк Маккаллум (англ. Mike McCallum; 7 грудня 1956, Кінгстон) — ямайський професійний боксер, чемпіон світу за версіями WBA (1984-1988) у першій середній вазі та (1989—1991) у середній вазі і WBC (1994-1995) у напівважкій вазі.

Аматорська кар'єра

1974 року завоював срібну медаль на Іграх Центральної Америки і Карибського басейну у напівсередній категорії. Того ж року на першому чемпіонаті світу з боксу переміг двох суперників, а у чвертьфіналі програв за очками Клінтону Джексону (США). На Панамериканських іграх 1975 у першому бою знов програв нокаутом Клінтону Джексону.

На Олімпійських іграх 1976 переміг Дамдінжавина Банді (Монголія) — 5-0 і Роберта Дауера (Австралія) — 5-0, а у чвертьфіналі програв Райнгарду Скрицеку (ФРН) — 2-3.

На Іграх Центральної Америки і Карибського басейну 1978 став чемпіоном. Того ж року став чемпіоном Ігор Співдружності. На Панамериканських іграх 1979 завоював срібну медаль, програвши у фіналі Андресу Альдама (Куба).

Професіональна кар'єра

Майк Маккаллум дебютував на профірингу 1981 року. Провівши двадцять один переможний бій, 19 жовтня 1984 року вийшов на бій за вакантний титул чемпіона за версією WBA у першій середній вазі проти Шона Менніона і здобув перемогу в 15-раундовому поєдинку одностайним рішенням суддів.

Здобувши йще десять перемог, у тому числі в шести захистах звання чемпіона, 5 березня 1988 року вийшов на бій проти чемпіона за версією WBA у середній вазі Сумбу Каламбая (Італія) і в 12-раундовому поєдинку програв одностайним рішенням суддів. Після трьох перемог 10 травня 1989 року вийшов на бій за вакантний титул чемпіона за версією WBA у середній вазі проти Герола Грема (Велика Британія) і розділеним рішенням суддів здобув перемогу. Провівши шість переможних боїв, у тому числі три захисти звання чемпіона WBA проти Стіва Коллінза (Ірландія), Майкла Вотсона (Велика Британія) і Сумбу Каламбая (Італія), у грудні 1991 року Маккаллум відмовився від титулу WBA заради бою з чемпіоном світу за версією IBF у середній вазі Джеймсом Тоні (США).

Бій між Майком Маккаллумом і Джеймсом Тоні відбувся 13 грудня 1991 року і завершився нічиєю розділеним рішенням суддів — 115-113 (Маккаллум), 112-116 (Тоні) і 114-114. Наступного року 29 серпня суперники зустрілися вдруге, і цього разу Джеймс Тоні здобув перемогу рішенням більшості — 117-110 (двічі) і 114-114.

4 березня 1994 року Маккаллум завоював титул «тимчасового» чемпіона WBC у напівважкій вазі. 23 липня 1994 року одностайним рішенням суддів відібрав звання чемпіона WBC у Джеффа Гардінга (Австралія). Провів один успішний захист, а 16 червня 1995 року втратив титул, програвши Фабрісу Тьоззо (Франція).

22 листопада 1996 року зустрівся в бою за титул «тимчасового» чемпіона WBC у напівважкій вазі з Роєм Джонсом і програв за очками. 22 лютого 1997 року втретє зустрівся з Джеймсом Тоні в бою за малопрестижний титул WBU у першій важкій вазі, програв йому вдруге і завершив кар'єру.

Посилання

• На сайті olympedia
• Майк Маккаллум(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec