Координати: 52°1′ пн. ш. 23°31′ сх. д. / 52.017° пн. ш. 23.517° сх. д. / 52.017; 23.517

Малашевіче-Малі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Малашевіче-Малі
пол. Małaszewicze Małe

Координати 52°1′ пн. ш. 23°31′ сх. д. / 52.017° пн. ш. 23.517° сх. д. / 52.017; 23.517

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Більський повіт
Гміна Тереспіль
Населення 542 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 0-83
Поштовий індекс 21-540
Автомобільний код LBI
SIMC 0020860
GeoNames 765410
OSM 2862491 ·R (ґміна Тереспіль)
Малашевіче-Малі. Карта розташування: Польща
Малашевіче-Малі
Малашевіче-Малі
Малашевіче-Малі (Польща)
Малашевіче-Малі. Карта розташування: Люблінське воєводство
Малашевіче-Малі
Малашевіче-Малі
Малашевіче-Малі (Люблінське воєводство)
Мапа

Малашевіче-Малі, або Малашевичі[2] Малі (пол. Małaszewicze Małe) — село в Польщі, у гміні Тереспіль Більського повіту Люблінського воєводства. Населення — 542 особи (2011[1]).

Історія

[ред. | ред. код]

На Варшавському сеймі в березні 1659 року маєток у волості Малашевичі був наданий у володіння українському козацькому дипломатові Павлові Тетері[3].

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[4].

У 1917—1918 роках у селі Малашевичі діяла українська школа, заснована 22 жовтня 1917 року, у якій навчалося 30 учнів, учитель — Е. Пазинський[2].

У 1975—1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.

Населення

[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 273 62 174 37
Жінки 269 62 145 62
Разом 542 124 319 99

Примітки

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Малашевіче-Малі

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. а б Жук А. Сторінка з недавнього минулого Підляшшя // Краківські вісті. — 01.04.1941. — Число 70. — С. 3-4. Архівовано з джерела 1 лютого 2020. Процитовано 29 жовтня 2022.
  3. Коваленко С. С. Україна під булавою Богдана Хмельницкого: енциклопедія у трех томах. — Стікс-Ко, 2009. — Т. 3. — С. 51.
  4. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 372. (рос. дореф.)
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.