Мар'ям Байрамалібекова
| Мар'ям Байрамалібекова | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася |
1898 Ленкорань, Lankaran Uyezdd, Бакинська губернія, Російська імперія |
| Померла | 1987 |
| Країна |
.svg){kind=small} Азербайджан |
| Батько | Teymur Bayramalibeyovd |
| У шлюбі з | Javad Malik-Yeganovd |
Мар'ям Байрамалібекова (азер. Məryəm Bayraməlibəyova) (1898, [[Ленкорань|Ленкорань] — 1987, Баку) — азербайджанська громадська діячка та феміністка.
Раннє життя[ред. | ред. код]
Мар’ям Байрамалібекова народилася в сім'ї азербайджанського історика та журналіста Теймура Байрамалібекова. У 1906 році Мар'ям Байрамалібекова вступила до школи-інтернату для дівчат у Баку, а через 7 років — до середньої школи-інтернату Святої Ніни. У 1917 році вона з відзнакою закінчила школу, цього ж року, разом зі своїм батьком заснувала першу жіночу світську школу, під назвою Унс. Восени 1917 року вступила в Московський державний університет на медичний факультет. У 1919 році Байрамалібекова заснувала Ленкоранське жіноче благодійне товариство. [1] Коли почалася Жовтнева революція Мар'ям Байрамалібекова, бувши донькою літератора, вважала що її життя під загрозою, тому повернулася в Ленкорань. Здобути вищу освіту Мар'ям вдалося, в 1931 році, але в Бакинському державному університеті.
Особисте життя[ред. | ред. код]
У період політичної нестабільності Мар'ям Байрамалібекова надіслала листа призначеному генерал-губернатору Азербайджанської Демократичної Республіки Джаваду Малік-Єганову з проханням захистити школу від солдатів денікінської армії. Під час відвідування школи Малік-Єганов і Байрамалібекова познайомилися особисто, і попри 20-річну різницю у віці, в 1920 році одружилися. В них народилося три доньки: Азера, Талія та Асіман. [1]
Життя в радянському Азербайджані[ред. | ред. код]
У 1925 році, через чотири роки після переїзду до Баку, Мар'ям Байрамалібекова (тоді директор середньої школи в Баку) була обрана представляти Азербайджан на Першій Всерадянській конференції вчителів. Вивчаючи право в Бакинському державному університеті, вона також перекладала твори азербайджанських поетів російською мовою. У 1933 році чоловіка Байрамалібекової заарештували за підозрою в причетності до партії «Мусават» (панівна політична партія в Азербайджанській Демократичній Республіці в 1918–1920 роках), і сім’я більше його не бачила. Через п'ять років Байрамалібекова була заарештована за тим же звинуваченням, хоча офіційно ніколи не належала до Мусават, і була змушена покинути своїх трьох дітей. Її відправили на заслання до виправного табору в Архангельськ, на півночі Росії, де вона виконувала важку фізичну працю; однак завдяки своїй освіті була підвищена до посади бухгалтера. Коли на початку 1940-х років вона почала втрачати зір, її відправили до Бутирської в'язниці в Москві під виглядом надання медичної допомоги за станом здоров'я. Допомога так і не була надана, і незабаром її відправили назад до Архангельська, а згодом до Караганди в Казахстан. У 1948 році, відсидівши строк, Мар'ям Байрамалібекова, тепер уже практично сліпа, повернулася до Азербайджану, але вже не змогла продовжувати свою громадську роботу. У 1956 році вона була офіційно звільнена, а в 1964 році отримала пенсію від уряду.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б (рос.) They Were Distinguished by Their Generosity and Patriotism by Zarifa Dulayeva. Vyshka. 24 May 2002, #11. Retrieved 24 March 2007