Маркування вугілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Маркування вугілля встановлена з метою раціонального промислового використання вугілля. Вугілля підрозділяються на марки й технологічні групи; в основу такої класифікації покладені параметри, що характеризують поведінку вугілля в процесі термічно дії на них.

За основу промислової класифікації кам'яного вугілля в окремих країнах приймаються різні параметри властивостей і складу вугілля: в США кам'яне вугілля класифікують за теплотою згоряння, вмістом зв'язаного вуглецю і відносним вмістом летких речовин, в Японії — за теплотою згоряння, так званим паливним коефіцієнтом і міцністю коксу або нездатністю до коксування. У СРСР до 1954 р. як основна промислова класифікація діяла розроблена в 1930 р. В. С. Кримом так звана Донецька класифікація. Вона називається іноді «марочною», одночасно є і генетичною, оскільки покладені в її основу зміни властивостей вугілля віддзеркалюють їх зв'язок з генетичним розвитком органічної речовини вугілля.

В Україні використовувалася стандартизована класифікація вугілля. За середнім виходом летких речовин (Vdaf) і характеристикою нелеткого залишку з урахуванням спікливості і величини теплоти згоряння кам'яне вугілля поділяли на 10 основних марок: довгополуменеве (Д), газове (Г), газове жирне (ГЖ), жирне (Ж), коксове жирне (КЖ), коксівне (К), коксове друге (К2), слабкоспікливе (СС), піснувато-спікливе (ПС) і пісне (П). Від марки Д до марки П вміст вуглецю послідовно збільшується від 76 до 92 %, а вихід летких речовин зменшується з 42 до 7-12 %. У кожній з марок, крім Д і Г, за технологічними властивостями виділяють декілька технологічних груп. Для Донбасу виділяють такі марки вугілля: Д, Г, ГЖ, Ж, К, ПС, П; для Львівсько-Волинського басейну: Д, Г, ГЖ, Ж.

Класифікація вугілля весь час удосконалюється. Однією з перспективних вважається геолого-промислова класифікація, концепція якої запропонована в останні роки XX ст. українськими вченими (С. Д. Пожидаєв та ін.). Останній варіант класифікації вугілля унормовано За Стандартом України «Вугілля буре, кам'яне та антрацит» (ДСТУ 3472-96) — див. викопне вугілля.

Марки вугілля Літерне позначення марок Вихід летких речовин Vг, % вміст вуглецю Сг, % теплота згоряння Qгб, ккал/кг Відбивна здатність в масляній імерсіі, %
Буре Б 41 і більше 76 і менше 6900-7500 0,30-0,49
Довгополуменеве Д 39 і більше 76 7500-8000 0,50-0,64
Газове Г 36 83 7900-8600 0,65-0,84
Жирне Ж 30 86 8300-8700 0,85-1,14
Коксівне К 20 88 8400-8700 1,15-1,74
Піснувато-спікливе ПС 15 89 8450-8780 1,75-2,04
Пісне П 12 90 7300-8750 2,05-2,49
Антрацити А 8 і менше 91 і більше 8100-8750 2,50-6,00

Крім вказаних у таблиці, у деяких басейнах виділяють проміжні марки:

  • газове жирне (ГЖ)
  • коксове жирне (КЖ)
  • коксове друге (K2)
  • слабкоспікливе (СС)

Вугілля поділяється на технологічні групи по здатності спікатися; для позначення технологічної групи до літерного позначення марки додається цифра, що вказує найнижче значення товщини пластичного слою в цьому вугіллі, наприклад Г6, Г17, КЖ14 і т.п.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]