Координати: 45° пн. ш. 34° сх. д. / 44.74447772837127° пн. ш. 33.91105446047711° сх. д. / 44.74447772837127; 33.91105446047711

Мар'ям-Дере

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Марьям-Дере)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мар'ям-Дере
Бахчисарай
Мар'ям-Дере
Мар'ям-Дере

Комплекс Успенського печерного монастиря, західний схил балки Майрум-Дере, 2011 рік
Загальна інформація
45° пн. ш. 34° сх. д. / 44.74447772837127° пн. ш. 33.91105446047711° сх. д. / 44.74447772837127; 33.91105446047711
Країна Україна Україна
Район Бахчисарайський район
Адмінодиниця Бахчисарайський район
Бахчисарай
Карта
Мапа
CMNS: Мар'ям-Дере у Вікісховищі

Мар'я́м-Дере́, Майру́м-Дере́ (крим. Maryam Dere) — долина, балка в околицях Бахчисараю. З VI-VIII століття по 1779 рік тут існувало урумське містечко Маріамполь.

Опис

[ред. | ред. код]

Простягається на понад 2 км з південного сходу на північний захід, обмежена з двох боків стрімкими скелями гір Бурунчак і Діви Марії; ширина її коливається від 150 до 300 м.

Номінально долина розділена на три частини: перша (поблизу входу в ущелину з боку Бахчисарая) належить до Успенського чоловічого монастиря і названа в честь Богородиці; друга, у середній частині поблизу пішохідної стежки до Чуфут-Кале, криє в собі дервішське поховання (Гази-Мансур); третя, що слугує місцем останнього земного притулку караїмів, відома під назвою Йософатової долини[1].

Мар'ям-Дере

Успенський монастир

[ред. | ред. код]

У долині знаходиться Успенський монастир. Наприкінці XV ст. монастир став резиденцією Готсько-Кафських митрополитів і центром православ'я на півострові. Благодатна сила монастиря була настільки великою, що шанували його не лише християни, а й мусульмани: монастир вони назвали Майрім-Анай (матінка Марія), а всю ущелину, де розташована обитель, — Мар'ям-Дере (ущелина Марії). Деякі кримські хани після успішних походів робили багаті дари до образу Божої Матері в монастирі.[2]

Андрій Лизлов ще у XVII столітті наводить факти, коли Ходжа-Герай благав Пресвяту Богородицю в Успенській церкві допомогти в боротьбі за владу. А потім, створивши нову державу — Кримське ханство — обдарував монастир. З перервами монастир проіснував 1000 років. Після захоплення Криму османами у 1475 році Успенський монастир став резиденцією митрополита і центром православної віри в Криму.[3]

Маріамполь

[ред. | ред. код]

Навпроти Успенського монастиря до сьогодні збереглися залишки поселення Маріамполь — залишки зруйнованих наземних будівель, кам'яні сходинки в скелі, підрубки для дерев'яних конструкцій, печери господарського призначення, здичавілі фруктові дерева.

Кілька століть тому тут існувало урумське селище Маріам, Маріум, Мар'їно, Маріям, Маріамполь, Маріямпіль, Маріанополь. У різних джерелах є вищеназвані варіанти назви одного й того ж селища у конкретній ущелині, що в перекладі означає селище Божої Матері Марії.[4]

Поселення Маріамполь проіснувало з VIII століття до 1779 року.[5]

Його мешканців за наказом імператриці Катерини II депортували у 1778 році до Приазов'я, де заснували поселення, що нині відоме як місто Маріуполь.[6][7]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Успенський монастир (печерний храм), поблизу Бахчисараю. Літографія 1856 (з "Російський Художній Листок", № 10, 1856р.).
    Успенський монастир (печерний храм), поблизу Бахчисараю. Літографія 1856 (з "Російський Художній Листок", № 10, 1856р.).
  • Мар'ям-Дере з парадних сходів Успенського монастиря, 2009 рік
    Мар'ям-Дере з парадних сходів Успенського монастиря, 2009 рік
  • Текіє дервішей (мусульманське кладовище XV-XIX ст.), по дорозі від Успенського храму до Чуфут-Кале, 2011 рік
    Текіє дервішей (мусульманське кладовище XV-XIX ст.), по дорозі від Успенського храму до Чуфут-Кале, 2011 рік
  • Гирло колодязя Тік-Кую, Чуфут-Кале, 2012 рік
    Гирло колодязя Тік-Кую, Чуфут-Кале, 2012 рік
  • Караїмське кладовище Балта-Тіймєз, 2009 рік
    Караїмське кладовище Балта-Тіймєз, 2009 рік

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Байцар Андрій. Географія Криму: навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — с. 307.
  2. ↑ Redaktor (14 липня 2020). Кримська Лавра: на межі двох світів. Культура. Голос Криму (укр.). Процитовано 19 серпня 2024.
  3. ↑ Кримська Свiтлиця :: Текст статти "ХРАМ УСПІННЯ — СВІТ КРІЗЬ ВІКИ". svitlytsia.crimea.ua. Процитовано 19 серпня 2024.
  4. ↑ Байцар, Андрій (вівторок, 27 червня 2017 р.). Андрій Байцар: Український Крим. Унікальна долина Мар’ям Дере. Андрій Байцар. Процитовано 19 серпня 2024.
  5. ↑ Байцар, Андрій (субота, 19 травня 2018 р.). Андрій Байцар: Салачик - друга столиця Кримського ханства (1469-1532 рр.). Андрій Байцар. Процитовано 19 серпня 2024.
  6. ↑ Могаричев Ю.М. Чуфут-кале // "Пещерные города" в Крыму.
  7. ↑ Беркович Евгений. Еврейская Старина. — Издательство "Общества любителей еврейской старины", 2005. — ISBN 978-1-4116-4071-9. Архівовано з джерела 25 березня 2023

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Байцар Андрій. Географія Криму: навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 358 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Мар%27ям-Дере