Успенський монастир (Бахчисарай)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Успенський монастир (Бахчисарай)
Uspensky monastery.jpg
44°44′41″ пн. ш. 33°54′36″ сх. д. / 44.74472° пн. ш. 33.91000° сх. д. / 44.74472; 33.91000Координати: 44°44′41″ пн. ш. 33°54′36″ сх. д. / 44.74472° пн. ш. 33.91000° сх. д. / 44.74472; 33.91000
Тип споруди монастир
Розташування Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of Russia.svg Росія
Успенський монастир (Бахчисарай) is located in Автономна Республіка Крим
Успенський монастир (Бахчисарай)
Успенський монастир (Бахчисарай) (Автономна Республіка Крим)
CMNS: Успенський монастир на Вікісховищі
Crimea, uspensky monastery1.jpg
Uspensky Cave Monastery 1.jpg

Успенський печерний монастир — діючий монастир поблизу Бахчисарая,на шляху від останнього до печерного міста Чуфут-Кале. Монастир розташований на вертикальній кам'яній стіні.

Загальний опис[ред.ред. код]

Один з найвідоміших печерних монастирів, який виник у кінці VIII ст. поблизу Бахчисараю. Являє собою незахищене поселення, в якому підземна церква, житлові й господарчі печери доповнюються наземними будівлями монастиря. Кілька разів перебудовувався та змінював свій зовнішній вигляд.

Широкі сходи, що йдуть від дороги, поступово заглиблюються в гірський масив і прямують на майданчик другого ярусу. Звідси більш вузькі сходи виводять у головну Успенську церкву, споруджену в прямовисній скелі. Просторий світлий зал склепінчастої форми прикрашений колонами й розписами. У стінах прорубані вікна, з яких відкривається вид на ущелину, де колись було грецьке поселення Маріамполь (у XVIII ст. російський уряд домігся від Кримського ханства переселення місцевих християн у Північне Приазов'я, де вони заснували місто Маріуполь).

В XV ст. Успенський монастир став центром православ'я в Криму, резиденцією митрополита. Іноді татари дозволяли полоненим християнам брати участь у богослужіннях монастиря.

Після переселення християн з Криму монастир спорожнів і був частково зруйнований. Відновлений у середині XIX ст. Під час героїчної оборони Севастополя (1854—1855 рр.) в його печерах були влаштовані палати шпиталю. Успенський монастир був ліквідований у 1921 році.

Історія розвитку[ред.ред. код]

Точна дата виникнення монастиря невідома. Але археологічні дослідження християнських поселень в долинах біля монастиря відносять до 6 ст., тоді ймовірно і виник Успенський монастир. На той час йшла епоха іконоборотьби в Візантії, яка вважалась як єресь. За наказами влади руйнувалися церкви з розписами, ікони знищувалися.

Перша будівля — Успенська церква відноситься до 8 ст. Збереглися келії в скелях, фонтан, будинок настоятеля. Сама церква маленька, невисокі стелі, площа велика, але поділена на дві частині стрічкою, яку не можна переступати. Сам монастир діючий, але монахів мало.

Монахи були змушені оселятися в дальніх закутках країни, в тому числі було побудовано в Криму багато монастирів, які припинили своє життя під час вторгнення татар. Після захвату турками Криму в 1475 р. Успенський монастир став резиденцією митрополита в ханстві. Монастир був вшанований не тільки християнами, а і мусульманами. Відомо, що засновник династії Гірєєв просив допомоги у Пресвятої Богородиці. На богослужіннях були присутні російські посли, які приїжджали до хана. Росія через Успенський монастир хотіла розповсюджувати свій вплив, тому і не шкодувала грамот (від Федора Іоановича та Бориса Годунова) та коштів. Напроти Успенського монастиря можна побачити залишки будинків, видовбаних печер, сходів. Саме звідси в 1778 р. греки-християни жителі Мариамполя були переселені до Приазов'я, які потім заснували місто Маріуполь.

Дзвіниця

У 1778 р. російським урядом основна частина християн була переселена з Криму у Приазов'я, внаслідок чого монастир спорожнів, там залишився всього один монах.В 1783 р. Крим стає частиною Російської імперії1818 р Успенський монастир відвідав цар Олександр І.

15 серпня 1850 р. відбувається урочисте відкритття Успенського монастиря - повторне. Під час першої героїчної оборони Севастополя 18541855 років у келіях, гостинному будинку й інших будівлях монастиря розміщався офіцерський шпиталь. Померлих від ран ховали напроти скиту знизу.

В наступні кілька десятиліть тут вирубуються нові келії, облаштовуються старі, а також будуються три церкви. Скелі розписують образами святих. Кількістть ченців зросла до 30 чоловік, а храмів - до п'яти. Найдавнішим з них був власне Успенський, на половині висоти скелі. Ще були: церква св. Марка, теж печерна (1859 р.), св. Костянтина і Олени (1857 р.), на протилежному боці ущелини - храм Юра-Змієборця (1875 р.). На нижній площадці при дорозі на Чуфут-Кале будують в 1896 р. храм Інокентія Іркутського.


Після революції монастир був розграблений, ченці розстріляні. Більшовики вивезли багато цінних ікон та золота. Остаточно Успенський скіт закритий у 1921 році. Під час Другої світової війни тут розміщався військовий шпиталь. Зліва від дороги на території монастиря розташовано братська могила радянських воїнів. Після депортації кримських татар у 1944 р. на території монастиря був розміщений психоневрологічний диспансер.

Зараз це пам'ятка історії й архітектури. У 1993 р. повернутий православній церкві. Зараз монастир діючий. Зведена надбрамна капличка, ведуться ремонтні роботи.

Література[ред.ред. код]

  • Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с.
  • Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

Посилання[ред.ред. код]