Маріка удзунавійська
Маріка удзунавійська | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Cinnyris moreaui (WL Sclater, 1933) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Nectarinia moreaui | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ма́ріка удзунавійська[2] (Cinnyris moreaui) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae)[3]. Ендемік Танзанії. Вид названий на честь британського орнітолога Реджинальда Ернеста Моро[4].
Довжина птаха становить 12 см. У дорослих самців голова і верхня частина тіла зелені, металево-блискучі з бронзовим відтінком. Надхвістя зелені, хвіст темно-коричневий. Зелене горло відділене від червоно-оранжевих грудей вузькою синьою смугою. Живіт і боки жовті. Очі темно-карі або чорні, дзьоб чорний, вигнутий, лапи чорні. У дорослих самиць верхня частина тіла оливково-зелена. На спині і тімені зеленувато-сіра, металево-блискуча бахрома. Хвіст темно-коричневій, кінчики пер світліші. Підборіддя і горло сірувато-жовті, груди і живіт оливково-жовті. Очі темно-карі, дзьоб і лапи чорні. Молоді самці схожі на дорослих самців, однак верхня частина тіла у них темно-сіро-оливкова, а нижня частина тіла тьмяно-жовтувато-оливкова. Молоді самиці схожі на дорослих самиць, однак їхнє забарвлення тьмяніше, металево-блискуча бахрома на тімені і спині відсутня. Нижня частина тіла тьмяна, жовтувато-зелена[5].
Удзунавійські маріки є ендеміками Танзанії. Вони поширені в горах Нґуру[en], Нгуу, Укагуру[en], Увідунда[en] і Удзунгва. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 1300 до 1850 м над рівнем моря (в горах Удзунгва на висоті до 2500 м над рівнем моря). Живляться нектаром квітучих ліан. Гніздо куполоподібне з входом зверху, робиться з листя, сухої трави і павутиння, розміщується на деревах, в чагарникових заростях або серед папоротей. Сезон розмноження триває з серпня по грудень.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Удзунавійські маріки є досить поширеним видом в межах свого ареалу. Їм загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Cinnyris moreaui. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 260. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Mann, Clive F.; Cheke, Robert A. (2010). Sunbirds: A Guide to the Sunbirds, Flowerpeckers, Spiderhunters and Sugarbirds of the World. Bloomsbury Publishing. с. 278—279. ISBN 978-1-4081-3568-6. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |