Маріо Пеллегріні

Маріо Пеллегріні
Народження	7 грудня 1880(1880-12-07) Віньйола, Провінція Модена, Емілія-Романья, Королівство Італія
Смерть	2 квітня 1954(1954-04-02) (73 роки) Модена, Емілія-Романья, Італія
Країна	Королівство Італія
Звання	дивізійний адмірал
Війни / битви	Італійсько-турецька війна Перша світова війна
Нагороди	Кавалер золотої медалі «За військову доблесть» (Італія) Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія) Хрест «За військові заслуги» (Італія) Великий офіцер ордена Корони Італії Кавалер ордена Святих Маврикія й Лазаря Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918

Маріо Пеллегріні (італ. Mario Pellegrini, 7 грудня 1880, Віньйола - 2 квітня 1954, Модена) - італійський адмірал, нагороджений Золотою медаллю «За військову доблесть».

Біографія

Маріо Пеллегріні народився 7 грудня 1880 року у місті Віньйола (провінція Модена). У 1899 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1902 році у званні гардемарина. Ніс службу на борту гвинтового корвета «Караччоло» та броненосця «Лепанто». У званні лейтенанта брав участь в італійсько-турецькій війні (1911-1912) на борту крейсера «Франческо Ферруччо», де, зокрема, брав участь в десанті поблизу Тобрука та обстрілах анатолійського узбережжя Туреччини.

Перша світова війна

Після вступу Італії у Першу світову війну у 1915 році Маріо Пеллегріні ніс службу на різник кораблях. Спочатку на крейсері «Лібія», на борту якого брав участь у бою з австро-угорським крейсером «Гельголанд». Далі служив на есмінцях «Кораццьєре» і «Чезаре Россарол», на борту яких брав участь у численних військових місіях.

У січні 1917 року призначений капітаном міноносця «11 PN», на борту якого у жовтні того ж року здійснив ряд важливих місій під час відступу 3-ї італійської армії з Ізонцо до П'яве, за що був нагороджений Хрестом «За військові за заслуги». У квітні 1918 року призначений командувачем батальйону «Бафіле» бригади морської піхоти, у травні отримав звання капітана III рангу.

У травні 1918 року Маріо Пеллегріні добровільно зголосився очолити торпедну атаку на Полу, метою якою було потопити ворожий лінкор. Торпедний катер зміг прорватись у бухту, проте був помічений ворогом. Під сильним вогнем противника Маріо Пеллегріні вирішив затопити човен. Учасники місії потрапили в полон. За цю операцію Маріо Пеллегріні був нагороджений Срібною медаллю «За військову доблесть». Повернувся на батьківщину 28 листопада 1918 року, після підписання перемир'я у Вілла Джусті. Отримав звання капітана II рангу і королівським декретом нагороджений Золотою медаллю «За військову доблесть».

Післявоєнний період

Після закінчення війни Маріо Пеллегріні протягом 1919-1920 років командував флотилією катерів MAS у Венеції, протягом 1923-1924 років був командувачем військово-морського командування у Зарі. У 1925 році отримав звання капітана I рангу і був призначений начальником штабу військово-морського командування в Таранто, потім у Ла-Спеції. Надалі командував крейсером «Бріндізі», потім лінкором «Конте ді Кавур».

У 1928 році Маріо Пеллегріні вийшов у запас. У 1932 році отримав звання контрадмірала, у 1936 році - дивізійного адмірала у запасі.

Помер 2 квітня 1954 року у Модені.

Вшанування

На честь Маріо Пеллегріні названа вулиця у місті Скандіано.

Нагороди

• Золота медаль «За військову доблесть»
• Срібна медаль «За військову доблесть»
• Хрест «За військові за заслуги»
• Великий офіцер Ордена Корони Італії
• Кавалер Ордена Святих Маврикія та Лазаря
• Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918
• Медаль Перемоги
• Медаль «В пам'ять об'єднання Італії»

Джерела

• Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861-1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.

Посилання

• Маріо Пеллегріні на сайті marina.difesa.it (італ.)
• Маріо Пеллегріні на сайті movm.it (італ.)
• Маріо Пеллегріні на сайті combattentiliberazione.it (італ.)