Марія Єврейка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

́

Марія Єврейка
Prophetissa.jpg
Народилася 1 століття
Єгипет, Римська імперія
Померла 1 століття
Єгипет, Римська імперія
Національність євреї
Діяльність винахідник, алхімік

Марія Єврейка, також відома як Марія Пророчиця (лат. Maria Prophetissima) — античний алхімік, відома з робіт гностичного християнського письменника Зосими з Панополіса. Зосима вказував, що вона жила між першим і третім століттям нашої ери.[1] Сучасні дослідники вважають її однією з перших алхіміків західного світу і жила вона не пізніше першого століття.[2][3] Марії приписують винахід декількох лабораторних пристроїв та хімічних процесів, які використовують і зараз[4].

Історичні згадки[ред. | ред. код]

Основним джерелом про діяльність Марії Єврейки є Зосима з Панополіса, який жив у 4 столітті і написав найдавніші книги з алхімії, що збереглися до тепер. Зосима описав декілька експериментів і приладів Марії. У його працях Марія майже завжди згадується в минулому, і описується як «один з мудреців».

Візантійський історик Георгій Синкелл (помер після 810) писав, що Марія була наставницею Демокріта, з яким познайомилася в Мемфісs (Єгипет) за часів славетного полководця і оратора Перикла (бл. 494—429 до н. е.).

Арабська енциклопедист X століття Абу-л-Фарадж ан-Надим (X ст.). В книзі «Кітаб ал-Фіхріст», він зазначив назвав Марії однією із 52 найславетніших алхіміків минулого. Однак роки її життя в інтерпретації середньовічних авторів викликають сумніви. Швидше за все, Марія Єврейка жила в I—III ст. н. е. Не збереглися жодний її твір, але її праці цитують різні алхімічні автори. Відомий один досить зв'язний фрагмент, який отримав назву «Практика Марії Пророчиці в алхімічному мистецтві». Цей невеликий трактат є діалогом між Марією і Ароса про таємниці алхімії.

Їй приписують різні вислови, найвідомішим є так звана «Аксіома Марії», яка звучить так:

« Одне стає двома, два стають трьома, і з третього виходить одне — четверте[5] »

Досягнення[ред. | ред. код]

Марія була одна з небагатьох людей свого часу, яка вміла виготовляти барвник колькотар (пігмент червоно-коричневого забарвлення, що використовувався для приготування фарб). Можливо, винайшла спосіб отримання соляної кислоти, хоча це заперечується сучасними дослідниками[6].

Марії Єврейці приписують винахід деяких пристроїв для хімічних дослідів: трибікос, керотаків, та водяної бані особливої конструкції, яку назвали на її честь «бенмарі». Трибікос — різновид мідного перегонного куба типу аламбік з трьома рукавами[7]. Використовувався для отримання спирту. Керотакіс — це герметичний пристій, що використовувався для отримання конденсату. У керотакісі рідина нагрівалася, потім пара конденсувалася на тонкі мідні пластини у верхній частині пристрою та концентрувалася у герметичній посудині. Наприклад, за допогою керотакіса вперше отримано трояндову олію. Використовувалася для отримання есенцій, естрактів та спирту. Водяна баня це подвійна посудина, в якій успершу нагрівається відділення з водою, а потім посудина з піддослідною речовиною. Вона досі використовується у лабораторіях для повільного нагрівання рідини та приготування соусів[8].

Деякі історики вважають, що знання Марії Єврейка дозволили їй заснувати александрійську алхімічну школу. Їй приписують створення теоретичних і практичних основ алхімії — попередниці сучасної хімії. Вона поєднала теорію алхімічної науки з практикою — лабораторними дослідами. Марія стала одним з перших справжніх експериментаторів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Chemical History Tour, Picturing Chemistry from Alchemy to Modern Molecular Science Adele Droblas Greenberg Wiley-Interscience 2000 ISBN 0-471-35408-2
  2. Taylor, F. Sherwood. «A Survey of Greek Alchemy». The Journal of Hellenic Studies 50 (1930): 109—139.
  3. From Eve to Dawn: A History of Women, Origins, Mcarthur & Company. June 10, 2003. ISBN 978-1552782682, Page 221.
  4. Patai, Raphael (1995). The Jewish Alchemists: A History and Source Book. Princeton University Press. с. 60–91. ISBN 9780691006420. Процитовано 22 October 2012. 
  5. von Franz, Marie-Louise (1974). Number and Time: Reflections Leading Towards a Unification of Psychology and Physics. London: Rider & Company. с. 65. ISBN 0-09-121020-8. 
  6. Bunch, Bryan; Hellemans, Alexander (2004). Sci & Tech Chronology. History of Science and Technology. Houghton Mifflin Company.  Also mentioned in the Jewish Encyclopedia (1901—1906). Others attribute the discovery to Andreas Libavius.
  7. Taylor, Frank Sherwood. Alchemists, Founders of Modern Chemistry. с. 38–39. 
  8. Webster's International Dictionary of the English Language. Springfield, Massachusetts: G. & C. Merriam Co. 1900. с. 112. «A vessel for holding hot water in which another vessel may be heated without scorching its contents; —used for warming or preparing food or pharmaceutical preparations.» 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Patai, Raphael (1995). The Jewish Alchemists. New Jersey: Princeton University Press. ISBN 0691032904. 
  • Haeffner, Mark (2004). The Dictionary of Alchemy: From Maria Prophetissa to Isaac Newton. London: Aeon. ISBN 1904658121.  (Paperback edition)
  • Mary the Prophetess: The Dialogue of Mary and Aros on the Magistery of Hermes.