Марія Єврейка
́
| Марія Єврейка | |
|---|---|
 | |
| Народилася | Александрія[1] |
| Померла | невідомо Александрія |
| Діяльність | архітекторка, алхімік, письменниця, філософ |
| Вчителі | Pseudo-Democritusd[2] |
 Марія Єврейка у Вікісховищі | |
Марія Єврейка, також відома як Марія Пророчиця (лат. Maria Prophetissima) — антична алхімікиня, що поєднала теорію алхімічної науки з практикою — лабораторними дослідами, ставши однією з перших справжніх експериментаторів. Їй приписують створення теоретичних і практичних основ алхімії — попередниці сучасної хімії. Винайшла кілька лабораторних пристроїв та хімічних процесів, які використовують і зараз (водяна баня, трибікос, керотакіс)[3].
Основним джерелом про діяльність Марії Єврейки є християнський гностик Зосима з Панополіса, який жив у 4 столітті і написав найдавніші книги з алхімії. Зосима описав кілька експериментів і приладів Марії. У його працях вона майже завжди згадується в минулому і описується як «один з мудреців». Зосима вказував, що вона жила між І і ІІ століттям нашої ери.[4] Сучасні дослідники вважають її однією з перших алхіміків західного світу, що жила не пізніше І століття.[5][6]
Візантійський історик Георгій Синкелл (помер після 810) писав, що Єврейка була наставницею Демокріта, з яким познайомилася в Мемфісі (Єгипет) за часів полководця і оратора Перикла (бл. 494—429 до н. е.).
Арабський енциклопедист X століття Абу-л-Фарадж ан-Надим (X ст.) в книзі «Кітаб ал-Фіхріст» назвав Марію однією із 52 найславетніших алхіміків минулого. Однак роки її життя в інтерпретації середньовічних авторів викликають сумніви. Швидше за все, Марія Єврейка жила в I—III ст. н. е. Не збереглися жодний її твір, але її праці цитують різні алхімічні автори. Відомий один досить зв'язний фрагмент, який отримав назву «Практика Марії Пророчиці в алхімічному мистецтві». Цей невеликий трактат є діалогом між Марією і Аросом про таємниці алхімії.
Їй приписують різні вислови, найвідомішим є так звана «Аксіома Марії»:
|
Одне стає двома, два стають трьома, і з третього виходить одне — четверте[7] | 
|
Марія Єврейка була однією з небагатьох людей свого часу, яка вміла виготовляти барвник колькотар (пігмент червоно-коричневого забарвлення, що використовувався для приготування фарб). Можливо, винайшла спосіб отримання соляної кислоти, хоча це заперечується сучасними дослідниками[8].
Марії Єврейці приписують винахід деяких пристроїв для хімічних дослідів: трибікос, керотакіс та водяна баня особливої конструкції, яку назвали на її честь «бенмарі». Трибікос — різновид мідного перегонного куба типу аламбік з трьома рукавами[9]. Використовувався для отримання спирту. Керотакіс — це герметичний пристрій, що використовувався для отримання конденсату. У керотакісі рідина нагрівалася, потім пара конденсувалася на тонкі мідні пластини у верхній частині пристрою та концентрувалася у герметичній посудині. Наприклад, за допомогою керотакіса вперше отримано трояндову олію. Використовувалася для отримання есенцій, естрактів та спирту. Водяна баня це подвійна посудина, в якій успершу нагрівається відділення з водою, а потім посудина з піддослідною речовиною. Вона досі використовується у лабораторіях для повільного нагрівання рідини та приготування соусів[10].
Деякі історики вважають, що знання Марії Єврейки дозволили їй заснувати александрійську алхімічну школу.
- ↑ Patai R. Maria the Jewess--founding mother of alchemy // Ambix — Maney Publishing, Taylor & Francis, 1982. — Vol. 29, Iss. 3. — P. 187. — ISSN 0002-6980; 1745-8234 — doi:10.1179/AMB.1982.29.3.177
- ↑ а б Patai R. Maria the Jewess--founding mother of alchemy // Ambix — Maney Publishing, Taylor & Francis, 1982. — Vol. 29, Iss. 3. — P. 184. — ISSN 0002-6980; 1745-8234 — doi:10.1179/AMB.1982.29.3.177
- ↑ Patai, Raphael (1995). The Jewish Alchemists: A History and Source Book. Princeton University Press. с. 60—91. ISBN 9780691006420. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 22 жовтня 2012.
- ↑ Chemical History Tour, Picturing Chemistry from Alchemy to Modern Molecular Science Adele Droblas Greenberg Wiley-Interscience 2000 ISBN 0-471-35408-2
- ↑ Taylor, F. Sherwood. «A Survey of Greek Alchemy». The Journal of Hellenic Studies 50 (1930): 109—139.
- ↑ From Eve to Dawn: A History of Women, Origins, Mcarthur & Company. June 10, 2003. ISBN 978-1552782682, Page 221.
- ↑ von Franz, Marie-Louise (1974). Number and Time: Reflections Leading Towards a Unification of Psychology and Physics. London: Rider & Company. с. 65. ISBN 0-09-121020-8.
- ↑ Bunch, Bryan; Hellemans, Alexander (2004). Sci & Tech Chronology. History of Science and Technology. Houghton Mifflin Company. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 червня 2019. Also mentioned in the Jewish Encyclopedia (1901—1906). Others attribute the discovery to Andreas Libavius.
- ↑ Taylor, Frank Sherwood. Alchemists, Founders of Modern Chemistry. с. 38—39. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ Webster's International Dictionary of the English Language. Springfield, Massachusetts: G. & C. Merriam Co. 1900. с. 112.
A vessel for holding hot water in which another vessel may be heated without scorching its contents; —used for warming or preparing food or pharmaceutical preparations.
- Patai, Raphael (1995). The Jewish Alchemists. New Jersey: Princeton University Press. ISBN 0691032904.
- Haeffner, Mark (2004). The Dictionary of Alchemy: From Maria Prophetissa to Isaac Newton. London: Aeon. ISBN 1904658121. (Paperback edition)
- Mary the Prophetess [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.]: The Dialogue of Mary and Aros on the Magistery of Hermes.
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |