Марія Домбровська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Домбровська
Maria Dąbrowska
Maria Dąbrowska.png
Ім'я при народженні Марія Шумська (Maria Szumska)
Народилася 6 жовтня 1889(1889-10-06)
Русово,
Польща, тоді частина Російської імперії Польща
Померла 19 травня 1965(1965-05-19) (75 років)
Варшава, Польща Польща
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща[1]
Діяльність прозаїк, драматург
Alma mater Лозанський університет[1]
Мова творів польська[2][1]
Роки активності 19121965
Напрямок реалізм
Жанр новела, роман, повість
Magnum opus Люди звідти[d]
Нагороди
медаль «10-річчя Народної Польщі»
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Золоті академічні лаври
Премії Державна премія Польської Народної республіки (1955)

Марія Домбровська у Вікісховищі?

Марія Домбро́вська (пол. Maria Dąbrowska, уроджена Марія Шум́ська — пол. Maria Szumska; 6 жовтня 1889, Русово Калиського повіту — 19 травня 1965, Варшава) — польська письменниця, автор новел та романів, драматург, публіцист і літературний критик, лауреат Державної премії Польської Народної республіки (1955).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась у незаможній шляхетній родині. Батьки — Йозеф Шумський та Людомира Гальчинська. Попри фінансову зубожілість родини, Марія отримала гарну освіту: у 1907—1914 рр. навчалась у Лозанському та Брюссельському університетах. Вивчала економіку, природничі науки та соціологію.

Першим чоловіком Марії став Маріан Домбровський — публіцист та діяч польського соціалістичного руху, близький до Юзефа Пілсудського. Після смерті чоловіка у 1925 році супутником життя письменниця став Станіслав Стемповський. Вони обидва з приязню ставилися до України і до українського визвольного руху, Домбровська розуміла українську мови. Родина приятелювала із Євгеном Маланюком.

Певний час письменниця працювала в Міністерстві сільського господарства. Займалась публіцистикою. У 1957 році стала почесним доктором Варшавського університету. Почесний громадянин Калиша.

Похована на варшавському кладовищі Повонзкі.

Творчість[ред. | ред. код]

Перші збірки оповідань Марії Домбровської — «Діти вітчизни» («Dzieci ojczyzny», 1921), «Гілка черешні» («Gałąź czereśni», 1922) — носили виховний та патріотичний характер. Далі з'явились поетичні новели книги «Посмішка дитинства» («Uśmiech dzieciństwa», 1923), призначені для дітей. Дітям письменниця присвятила також збірки «Дружба» («Przyjaźń», 1927), «Марцин Козера» («Marcin Kozera», 1927), «Чисті серця» («Czyste serca», 1938).

Найкращі оповідання Домбровської увійшли до збірок «Люди звідти» («Ludzie stamtąd», 1925) і «Ознаки життя» («Znaki życia», 1938).

Найбільший твір письменниці — тетралогія «Ночі й дні» («Noce i dnie»; 1932—1934), до якої увійшли романи «Богуміл і Барбара», «У вічній тривозі», «Кохання», «Вітер в обличчя».

Домбровська — автор історичних драм «Геній-сирота» («Geniusz sierocy», 1939, опублікована у 1957), «Станіслав і Богуміл» («Stanisław i Bogumił», 1945, опублікована у 1947).

У перекладах Марії Домбровської вийшли твори англійської, данської, російської (А. П. Чехова) літератури. В літературно-критичних і публіцистичних статтях Домбровської розглядались особистість і творчість Болеслава Пруса, Станіслава Пшибишевського, Л. М. Толстого, М. В. Гоголя, Джозефа Конрада.

У 1966 році польський режисер Кшиштоф Зануссі випустив документальний фільм про Марію Домбровську.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]