Матяш Кость Олексійович

Матяш Кость Олексійович
Народився	1893 Огуївка, Машівський район, Україна
Помер	25 жовтня 1937(1937-10-25) Київ, Українська РСР, СРСР

Матяш Кость Олексійович (1893—25.10.1937) — один із організаторів укр. селянсько-повстан-ського руху 1918—19 (див. Повстанський рух в Україні 1918—1922). Н. в с. Огуївка Костянтиноградського пов. Полтав. губ. (нині село Машівського р-ну Полтав. обл.) в сел. родині. Учасник Першої світової війни, унтер-офіцер артилерії. 1917 — комісар Виборзької фортеці. З поч. 1918 примкнув до боротьбистів (див. також Українська партія соціалістів-революціонерів), пра-цював в антигетьман. підпіллі, керівник військ. відділу нелегального Полтав. губернського повстанського к-ту. У листопаді 1918 організував збройний виступ проти режиму гетьмана П.Скоропадського в Костянтиноградському повіті (див. також Протигетьманське повстання 1918), на чолі повстанського загону перейшов на бік Директорії Української Народної Республіки.

У січні 1919 перейшов до більшовиків, командир полку, бригади у складі Червоної армії (див. Радянська армія). У липні 1919 заарештований за звинуваченням «у контрреволюції», звільнений завдяки зусиллям ЦК УПСР(боротьбистів). За його дорученням разом з Я.Огієм та О.Лісовиком очолив повстанську бригаду, був командиром рейду партизан. з'єднання по тилах Добровольчої армії від м-ка Ружин до Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ). У листопаді 1919 спільно з Н.Махном діяв проти білогвард. військ в р-ні Катеринослава.

1920 — на керівних посадах у Полтав. губернській міліції, член КП(б)У. 1920—23 — нач. Подільської, Полтав., Катериносл. губернської міліції, з 1925 — заст. голови Катериносл. окружного виконкому, канд. у члени ВУЦВК. Далі — на госп. роботі у Полтаві, Харкові, Сочі (нині місто Краснодарського краю, РФ), Москві). Остання посада — нач. управління радгоспів Красноярського краю (нині територія РФ). Там 1 серпня 1937 заарештований органами НКВД за сфабрикованим звинуваченням як учасник «антирадянської націоналістичної організації».

Страчений у м. Київ.

Реабілітований 27 лютого 1958 Військовою колегією Верховного суду СРСР.

Література

Лисовик О, Матяш К., Огий Я. Красный рейд (из истории красной партизанщины). «Летопись революции», 1926, № 1; Майстренко І. Історія мого покоління: Спогади учасника революційних подій в Україні. Едмонтон. 1985; Юренко О. Нащадок запорозьких козаків: Огій Яків Родіонович. В кн.: Реабілітовані історією. К.—Полтава, 1992.

Джерела

• Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с.

Автор: О.П. Юренко.; url: http://history.org.ua/?termin=Matyash_K_O; том: 6