Медіаспоживання
Медіаспоживання (англ. Media consumption) — це кількість використовуваних інформаційних або розважальних ЗМІ однією людиною або групою людей. Це поняття включає в себе читання книг і журналів, перегляд фільмів і телевізійних програм, прослуховування радіо і, безумовно, взаємодія з новими видами медіа-технологій. [1][2] Активним користувачем ЗМІ може називатися людина, яка за своєю природою скептичний, здатний вільно мислити, давати оцінку певним явищам, задавати питання і розуміти чужу точку зору.[3]
Історія[ред. | ред. код]
Саме з того часу, коли винайшли телеекрани, відеокамери і фотоапарати, почалося медіаспоживання. Перша камера з'явилася в 1600 році. Світло в ній дзеркально відображалось через спеціальний отвір або зовнішні лінзи і проектувався на поверхню або на екран, створюючи динамічне зображення. Також в 1860-х роках були винайдені такі механізми, як зоотроп, мутоскоп та праксиноскоп, які дозволяли робити об'ємні рухомі картинки. Ці зображення показували спеціально в публічних закладах для великої кількості людей. Це можна порівняти з сучасним переглядом фільму в кінотеатрі. Прорив в сфері кінематограф а в 1880-х роках, а точніше удосконалення кінокамери, дозволило поєднувати окремі кадри, перетворюючи їх на справжній фільм, який потім показували публіці на великому екрані. Завдяки цьому винаходу, зародився новий спосіб самовираження. Вперше в житті люди змогли доносити публіці свої емоції, думки і почуття, знявши своє кіно, а пізніше поширювати свою роботу по всьому світу. У 1927 році в Сан-Франциско було успішно продемонстровано електричне телебачення. Вже до 1941 року на Нью-Йоркській телевізійної станції канал CBS віщав раз в день п'ятнадцятихвилинну інформаційну передачу, яку слухала невелика аудиторія. Однак до 21 століття телебачення не могло добитися такого успіху, яким воно має зараз. Час минав, телебачення ставало кольоровим, з'являлися різні телеканали. У 1960 році був винайдений перший персональний комп'ютер, а вже в 1975 році компанією IBM вони були виставлені на продаж. Через два роки, всесвітньо відомий бренд Apple став новим конкурентом на міжнародному ринку, випустив свої нові перші комп'ютери. Вже в 1991 році світ дізнався, що таке інтернет. Майже п'ятнадцять років тому було винайдено засіб пошуку інформації, без якого зараз не обійдеться жодна особа. З тих пір були винайдені соціальні мережі, такі як Facebook, Twitter, Вконтакте і багато інших. У свою чергу, Facebook і Twitter донині є одним з чільних місць в світовому рейтингу за відвідуваністю. В цілому, з часів "рухомих картинок" медіаспоживання колосально зросла, переступивши в нову еру соціальних мереж та інтернету.
Відомі особистості[ред. | ред. код]
Вважається, що найпершим видом мас-медіа є найдавніший спосіб передачі інформації з вуст в уста. Пізніше, коли була винайдена писемність, люди отримали можливість обмінюватися знаннями, передаючи один одному записки з певним змістом. Однак тільки з появою друкованих газет такий вид розповсюдження інформації став найбільш ходовим. Йоганн Гутенберг - відомий ювелір і бізнесмен - був першим, хто винайшов друкарський верстат. Саме його винахід дозволив масово видавати книги, журнали і друкувати рекламні афіші. Вважається, що поява газет було найзначнішим для історії медіаспоживання, оскільки кожна людина хоч раз у житті гортала сторінки якогось друкованого періодичного видання. Через десятиліття, Павло Шиллінг винайшов нове чудо техніки - телеграф, який продемонстрував нікому раніше невідомий спосіб бездротового зв'язку; перші електронні повідомлення були відправлені саме з цього винаходу. Пізніше люди отримали можливість користуватися телеграфом за допомогою спеціального телефонного навушника і клавіатури, на якій набирали спеціальний код на телеграфній стрічці. Цей вид комунікації називається «Азбука Морзе» на честь її винахідника - Семуеля Морзе. Пізніше такі видатні особистості, як Олександр Белл і Антоніо Меуччи незалежно один від одного винайшли телефон. Він був досить простим у використанні і не вимагав знання певних кодів або «абеток». Незабаром після «знайомства» з телефоном, світ дізнався, що таке радіо. На базі знань, за допомогою яких люди винайшли телефон і телеграф, в 1895 Гульєльмо Марконі вперше успішно послав і отримав радіосигнал. У підсумку, після довгого періоду вдосконалення в 1947 році люди винайшли телебачення. Неможливо виділити певну людину, хто винайшов це диво техніки, проте всім нам відомо ім'я Володимира Зворикіна. Саме він в 1923 році запатентував спосіб передачі телевізійного сигналу, повністю заснований на електронному принципі, в 1931 році створив кінескоп, а в 40-ві зміг розбити світловий промінь на три кольори, тим самим отримавши кольорове зображення. До цього дня телебачення є найважливішою і «споживаної» частиною мас-медіа, оскільки воно дозволяє поширювати певну інформацію не тільки на слуху, але і візуально. Всесвітньо відома компанія «Apple» в 1976 році виставила на продаж свій перший комп'ютер, що так само послужило початку комунікації людей за допомогою функції електронних листів.
Формування медіаспоживання[ред. | ред. код]
Серед інших чинників, доступ людини до медіа технологій впливає на кількість і якість використання ЗМІ. Наприклад, вчені США встановили, що середньо статистичний американець отримує приблизно 34 гігабайти інформації в день. [4] Безумовно, з винаходом нових технологій, спостерігається зростання медіа споживання серед людей. Згідно з дослідженням однієї психологічної організації, щоб почути або побачити всю інформацію, запитувану користувачами по мобільному телефону і на комп'ютері, знадобиться більше, ніж 15 годин на день.[5] Важливо відзначити, що з ростом популярності таких мереж, як Instagramm, Twitter і, наприклад, Facebook, вік медіаспоживання згодом все зменшується і зменшується, проте збільшується в рази кількість споживаного медіа. Зараз за допомогою мобільного пристрою будь-яка інформація, будь-який засіб розваги, будь-яка покупка доступна нам одним змахом пальця. Це також вносить свою лепту в збільшення медіаспоживання в суспільстві.
Позитивний вплив[ред. | ред. код]
Існує безліч позитивних ефектів, які були привнесені в суспільство саме мас-медіа. У міру того як підростає молодше покоління, телебачення може відігравати досить позитивну роль в його розвитку. Наприклад, такі ТБ - шоу, як «Вулиця Сезам» допомагають дітям освоїти математику, вивчити алфавіт, навчитися бути добрим і толерантним, здобути навички роботи в колективі. Всі ці аспекти можуть чимало вплинути на дитину і зіграти важливу роль в певній стадії його розвитку. Дослідник Дора викладає дітям основи іноземної мови у веселій колективній формі.[6] Існує ще безліч ТВ-шоу, які не тільки розвивають у дітей дедуктивний мислення, а й служать для них стимулом відвідувати культурні місця: бібліотеки, зоопарки, музеї.[6] Мас-медіа, яке відноситься до реклами, може також мати позитивний вплив на людей. Відомо, що деякі виробники алкогольної продукції витрачають десять відсотків свого бюджету на попередження людей про небезпеку водіння автомобіля в нетверезому стані і шкоди вживання спиртного. Також дослідження показали, що завдяки антиалкогольної рекламної кампанії, серед молоді до п'ятнадцяти років зросла кількість споживачів молока.[6] Важливо відзначити, що відеоігри можуть теж позитивно впливати на розвиток дитини. В цілому, інтернет - це великий позитивний внесок у суспільство, так як, наприклад, на сьогоднішній день більшість людей мають доступ до електронних бібліотек з доступом до величезної кількості літератури. Кількість освітніх сайтів і освітніх послуг настільки зросла, що будь-яка дослідницька робота стала набагато простіше у виконанні, ніж раніше. Також, можна стверджувати, що соціальні мережі привнесли безліч позитивних аспектів в наше життя, так як саме завдяки їхній появі, у людей з'явилася можливість безперешкодно взаємодіяти один з одним, незалежно від їх місцезнаходження. [7]
Критика[ред. | ред. код]
Багато хто[8][9][10]вважає, що мас-медіа здійснює сильний негативний вплив на нашу поведінку і нервову систему. Наприклад, вважається, що багато фільмів, ТВ-програми, відеоігри та інтернет сайти пропагують жорстокість і насильство, що може сильно вплинути на рівень агресії людини. [8] Це може зробити людей байдужими до насильницьких дій і спровокувати у людини прояв жорстокості. Через те, що кошти мас-медіа характеризують насильство як нестримно зростаюче явище, світ для глядачів починає здаватися набагато більш запеклим, ніж він є насправді. Медіаспоживання також може негативно відбитися на зовнішньому вигляді людини, особливо, на зовнішньому вигляді жінки. Так, наприклад, у багатьох глядачок з'являються комплекси після того, як вони бачать красиву і худу дівчину на екрані.[9] Це виробляти до прямого розладу харчової поведінки. До того ж, багато хто вважає, що причиною зростання рівня ожиріння серед людей за останні двадцять років є саме збільшення кількість медіаспоживання. Це відбувається у зв'язку з тим, що діти проводять більше години граючись в комп'ютер або дивлячись телевізор, чим займаючись фізичною активністю. [10] Також з ростом медіаспоживання люди стали менше незалежними, так як вони відчувають потребу в постійному спілкуванні з друзями. Якщо люди не отримують належної віддачі від людини, з якою спілкуються, їх поглинає почуття образи. Ще один важливий аспект, який стосується незалежності - це незалежність дитини. Через те, що у більшості дітей на сьогоднішній день є мобільний телефон, вони ніколи по-справжньому не залишаються одні, так як знаходяться постійно на зв'язку. Сьогодні для багатьох дітей залишитися наодинці з собою - це дуже рідкісне явище, оскільки вони завжди можуть зателефонувати своїм батькам, якщо їм потрібна допомога або вони чимось налякані. [11]
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Robert W. McChesney (1999). Rich Media, Poor Democracy. Chicago: University of Illinois Press.
- ↑ Jeff Lewis (2002). Cultural Studies: The Basics. London: Sage.
- ↑ 2.0 Chapter 2: Becoming an Active User: Principles. Mediactive. Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 11 лютого 2013.
- ↑ Phelps, Andrew (8 листопада 2011). Ethan Zuckerman wants you to eat your (news) vegetables — or at least have better information. Nieman Journalism Lab.
{{cite journal}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ Zverin, Jan. U.S. Media Consumption to Rise to 15.5 Hours a Day – Per Person – by 2015. UC San Diego New Press. Архів оригіналу за 11 березня 2014. Процитовано 19 березня 2014.
- ↑ а б в National Center for Biotechnology Information. U.S. National Library of Medicine. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 20 березня 2014.
- ↑ Children's Media Use: A Positive Psychology Approach - Oxford Handbooks. Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 21 березня 2014.
- ↑ а б Bryant, Thompson, Jennings, Susan (2013). Fundamentals of Media Effects. Waveland Press Inc. с. 155.
- ↑ а б Yamamiya, Yuko; Thomas F. Cash; Susan E. Melnyk; Heidi D. Posavac; Steven S. Posavac (18 червня 2004). Women’s exposure to thin-and-beautiful media images: body image effects of media-ideal internalization and impact-reduction interventions. Elsevier. Body Image: 74.
{{cite journal}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ а б Boero, Natalie (1/3/2007). All the News that’s Fat to Print: The American "Obesity Epidemic" and the Media. Qualitative Sociology. 30 (1): 41—60. doi:10.1007/s11133-006-9010-4.
{{cite journal}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ Turkle, Sherry (2011). Alone Together: Why We Expect More from Technology and Less from Each Other. Basic Books. с. Chapter 9.