Мезенцев Володимир Ігорович
| Володимир Ігорович Мезенцев | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився |
27 вересня 1953 (70 років) Київ | ||
| Країна |
.svg){kind=small} Канада | ||
| Національність | українець | ||
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Гарвардський університет | ||
| Галузь | археологія, історія | ||
| Заклад | Торонтський університет, Канадський інститут українських студій | ||
| Вчене звання | викладач університету | ||
| Науковий ступінь | доктор філософії | ||
| Нагороди |
| ||
Мезенцев Володимир Ігорович (27 вересня 1953, Київ) — канадський та український спеціаліст з історії, археології та архітектури середньовічної і модерної України й Візантії. Доктор філософії (кандидат історичних наук).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у Києві в українській родині архітектора Ігоря та археолога і музеєзнавиці Галини Мезенцевих. Брат Олексій — художник.
1975 закінчив історичний факультет Київського державного університету за спеціальністю «археологія».
Працював в Інституті археології АН УРСР. Досліджував історію давньоруського періоду, зокрема, топографію стародавнього Чернігова. Брав участь в археологічних експедиціях. 1981 захистив кандидатську дисертацію «Стародавній Чернігів. Генезис та історична топографія міста» (науковий керівник — чл.-кор. АН СРСР В.Т. Пашуто).
1982–1983 — молодший науковий співробітник відділу джерелознавства та допоміжних історичних дисциплін (сектор історії Київської Русі) Інституту історії АН УРСР.
Після перебування в Норвегії у складі археологічної експедиції АН СРСР (червень — жовтень 1983 р.) не повернувся в СРСР. Рішенням Вченої ради від 27 жовтня 1983 р., що одностайно засудила дії Володимира Мезенцева як «зраду Батьківщини», ухвалено позбавити його наукового ступеня кандидата історичних наук.
1984–1987 перебував на пост-докторських студіях у Гарвардському університеті (США), у 1988–1989 – в університеті Торонто (Канада). З 1987 був науковим співробітником, викладачем Понтифікального інституту середньовічних досліджень (Торонто, Канада). 2000–2008 викладав курс із слов’янської цивілізації на славістичному відділі Торонтського університету; також читав лекції з українського середньовічного мистецтва в цьому університеті та з візантійської й української церковної архітектури в Інституті імені митрополита Андрея Шептицького при Університеті св. Павла в Оттаві та літній школі Українського католицького університету; водночас, від 2002 — науковий співробник (Research Associate) Центру українських історичних досліджень ім. Петра Яцика при відділі Канадського інституту українських студій у Торонто[1], що адмініструє Батуринським проєктом.[2]
Брав участь у численних археологічних і польових дослідженнях архітектурних пам’яток в Україні, Польщі, Норвегії, Греції, Туреччині, Болгарії та Італії.
Співкерівник (від 2001), виконавчий директор від Канади (від 2009) Міжнародної археологічної експедиції, що здійснює археологічні дослідження у м. Батурин і його околицях. Також продюсер і співавтор сценаріїв трьох документальних фільмів про старожитності Батурина та його розкопки українською й англійською мовами. Вони кілька разів демонструвались на телебаченні України, Канади та США.[3]
Наукові праці[ред. | ред. код]
Досліджував церковну та палацову архітектуру княжого Києва і Чернігова у порівняннях з візантійським, балканським та кавказьким зодчеством, історію та археологію козацько-гетьманської держави, архітектуру, будівельну й декоративну техніку українського бароко, а також візантійські та західноєвропейські впливи на мистецтво України-Русі.
Автор понад 300 публікацій, а також численних статей в інтернет-виданнях українською та англійською мовами.
Результати досліджень В.І. Мезенцева та його колег у Батурині опубліковано у буклетах серії «Історико-археологічні досліди Батурина»[4], що містять короткі нариси результатів археологічних досліджень гетьманської столиці починаючи з 2010 р. Буклети мають 24-36 стор. українською мовою і 50-80 кольорових ілюстрацій. Ці науково-популярні історико-археологічні праці авторів рекомендуються широкому колу читачів і вченим, усім шанувальникам української старовини.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Український Орден «За заслуги» ІІІ-го ступеня (2009, за вагомий внесок у вивченні історичної спадщини Батурина).
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». Вип. 1. К., 1998.
- Герасько М. Володимир Мезенцев і Батурин // Слово Гетьман. столиці. 2010. № 4(22).
- Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енциклопедичний словник-довідник. Чернігів, 1997.
- Хмельковський Л. Зустріч з дослідником гетьманської столиці // Свобода. 2013, 22 лют.
- Ясновська Л. Володимир Мезенцев — діаспорний дослідник козацького Батурина.
- Borys Domots’kyi, “Zvytiazhna pratsia doktora Mezentseva”, Desnianka vil’na, No. 6 (409), Novhorod-Sivers’kyi, Ukraine, 19 січня 2012 р.
- Rostyslav Tryhub, “Volodymyr Mezentsev – ukrains’kyi istoryk z Kanady”, in the Internet journal Muzei Ukrainy, Kyiv, 27 січня 2017 р.
- Natalia Saienko, Karina Soldatova, “Rolia ukraintsiv svitu u vidrodzhenni istorii Baturyna”, Svoboda, Vol. 130, No. 13, Parsippany, N. J., 31 березня 2023 р, стор. 12.