Метеор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Метеорний потік

Метеор (грец. μετέωρος, «небесний»), «зорепад» — явище, що виникає при згорянні в атмосфері Землі дрібних метеорних тіл (наприклад, уламків комет чи астероїдів). Аналогічне явище більшої інтенсивності (яскравіше −4 зоряної величини) називається болідом. Давня назва — «літавець».

Перші документальні відомості про метеори виявлено у давньоєгипетському папірусі, який зберігається в Ермітажі. Його датовано бл. 2000 до н. е. У давньоруських літописах перші записи про боліди стосуються 1091 року. Правильне пояснення природи метеорів, як явищ, пов'язаних із влітанням до атмосфери Землі позаземних тіл, вперше дав Е. Хладні (1794)[1].

Розрізняють спорадичні метеори та потокові — метеорні дощі. Зазвичай метеори спалахуюють на висотах нижче 120 км і згасають на висотах понад 60 км (більшість — на висотах 80—90 км)[1]. Метеорне тіло невеликих розмірів здебільшого повністю випаровується в атмосфері Землі. Іноді його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які зазвичай встигають охолонути, коли космічну швидкість погасив опір повітря. Їх називають метеоритами.


Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Математико-фізичний аналіз метеорного явища : [монографія] / В. Г. Кручиненко ; НАН України, Голов. астрон. обсерваторія. – К. : Наук. думка, 2012. – 295 с. : іл. – (Проект "Наукова книга"). – Бібліогр.: с. 274-292 (369 назв). – ISBN 978-966-00-1261-5

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Метеор // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 281—282. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).

Зовнішнє посилання[ред.ред. код]